Фінансист

В головi його вже виник план, як примусити необачних бiржовикiв грати на пониження: треба лише змусити iх повiрити, що сертифiкатiв цiеi позики в обiгу скiльки завгодно, i при бажаннi вони встигнуть скупити iх. Потiм вони схаменуться i побачать, що дiстати iх не можна, що всi сертифiкати в руках у нього, Ковпервуда! Але вiн не вiдразу вiдкрие свiй секрет. О, нi, в жодному разi! Вiн почне роздувати вартiсть сертифiкатiв до паритету, а потiм пустить iх у продаж. Отодi-то вiн i гребоне грошикiв на цiй справi! Ковпервуд був занадто тямущий, аби не здогадатися, що за всим цим ховаються тi ж полiтичнi верховоди мiста i що за спиною Стiнера стоять люди куди бiльш кмiтливi i значнi.

Але що з того? Бач, як обережно i хитро вчинили вони, звернувшись до нього через Стiнера! Не виключено, що його, Ковпервуда, iм’я починае набувати ваги в мiсцевих полiтичних колах. А це чимало обiцяе йому в майбутньому.

– Так от, мiстере Стiнер, – сказав вiн, вислухавши пояснення скарбничого i довiдавшись, яку частину мiськоi позики той хотiв би реалiзувати протягом найближчого року.

– Я охоче вiзьмуся за цю справу. Але менi потрiбен день або два, щоби добряче все обмiркувати.

– Авжеж, звичайно, мiстере Ковпервуд, – з готовнiстю погодився Стiнер. – Поспiшати нiкуди. Але сповiстiть мене, як тiльки ви знайдете якесь рiшення. До речi, яку ви берете комiсiю?

– Бачите, мiстере Стiнер, на фондовiй бiржi iснуе певна ставка, якоi ми, маклери, зобов’язанi дотримуватися. Це – чверть вiдсотка номiнальноi вартостi облiгацiй або зобов’язань.

Щоправда, я, можливо, буду змушений провести ряд фiктивних угод, яких саме – я поясню вам пiзнiше, – але з вас я за це нiчого не вiзьму, якщо все це залишиться мiж нами. Я постараюсь зробити для вас усе, що буде в моiх силах, мiстере Стiнер, – можете не сумнiватися. Але дайте менi на роздуми день-два.

Вони потиснули один одному руки i розiйшлися: Ковпервуд – задоволений тим, що у нього планувалася значна фiнансова оборудка, Стiнер – тим, що знайшов людину, на яку можна покластися.

15

План, розроблений Ковпервудом пiсля декiлькох днiв роздумiв, буде цiлком зрозумiлий кожному, хто хоч трохи тямить у комерцiйних i фiнансових комбiнацiях, але залишиться туманним для непосвяченого. Передусiм скарбничий мав депонувати мiськi кошти в конторi Ковпервуда. А далi фактично передати iх в розпорядження останнього або ж занести в його кредит за своiми книгами, з правом отримання в будь-який час певнi партii сертифiкатiв мiськоi позики.