Саламандра (збірник)

Мимоволi згадуеться так зване «симпатичне письмо», створене за допомогою чорнила, яке, висихаючи, тимчасово щезае, i папiр виглядае чистим, а щоби лист прочитати, треба його нагрiти бiля вогню – тодi невидимi доти лiтери з’являться, вибавленi теплом.

Спочатку розважало мене спостерiгання снiв i шукання вiдповiдних зв’язкiв, якi, безперечно, iснували мiж ними i денним настроем кiмнати. Але поступово я зауважив, що в незначнiй мiрi, але постiйно пiддаюся шкiдливому впливовi мого оточення, що нiчнi видiння i обстановка кiмнати, у якiй перебуваю вдень, дiють на мене негативно.

Я вирiшив чинити опiр. Належало вступити в боротьбу з невидимим попередником, зiткнутися з ним у бою i стерти спогади про нього, якими тут усе просякло.

Передусiм треба було усунути i замiнити меблi в кiмнатi. Вони-бо, як я здогадався, становили один iз пунктiв, де ще чаiлися загрозливi рештки чужоi психiки. Я сподiвався, що пiсля усунення iх за межi помешкання висохне кiлька принадних джерел, розiрветься кiлька важливих вузлiв симпатii, якi пiдтримують небезпечний для мене зв’язок.

Справу я вiв систематично, майже, як експериментатор – методом дрiбних, ледве помiтних змiн.

Перш за все наказав винести з кiмнати велике плюшеве крiсло, що стояло бiля вiкна, i замiнити його звичайним стiльцем. Вже ця дрiбна модифiкацiя меблiв вiдбилася виразною змiною в перебiгу сну, який пiддався нiби певному спрощенню, бо не стало одного з його моментiв – образу Борти, що сидiв бiля вiкна.

Наступного дня я забрав письмовий стiл, а на його мiсце встановив малий гарний картярський столик, не забувши також замiнити письмове приладдя. Найближчоi ночi Борута, правда, сiв бiля нього на давнiй, не руханий ще стiлець, але не спирався на пюпiтр, протягом усього часу не торкався пера i взагалi, здавалося, остерiгався будь-якого контакту з новими меблями.

Коли врештi я i той стiлець замiнив на елегантний, недавно куплений табурет, то вiн не наблизився навiть до столика. Та частина кiмнати стала для нього наче чужою, ворожою територiею, якоi явно уникав.

Так поступово я викидав предмет за предметом, встановлюючи меблi цiлком новi, разюче вiдмiннi вiд давнiх, витриманi в живих, сповнених чуттевоi яскравостi й крику барвах.