На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вартовi знали, кому дають. Оце здасть зброю, а для людського (комнезамського) ока кричить: «Гвалт, грабiжники забрали крiс, хотiли вбити».
Бракувало кулемета. Довiдались, що в Дубову прибув загiн по беде (боротьба з дезертирами). У нього лiпше поживились. Хоч тьопали 25 верст, зате добули цiною двох ранених 27 крiсiв, два ручних кулемети та 6 коней. До них прилучилося 6 iздцiв на батькiвських i склалась кавалерiя.
Розгорнули дiяльнiсть. Штаб перебував на «Сiчi» – в центрi Галоча. Наскочили на Трояни, розбили волревком, втопили в ставку голову Манiлова, прокололи продагента (продовольчого), а продотряд розiгнали, заволодiвши двома тачанками, розверстку селянам роздали.
На лiквiдацiю нас виступив з Голти загiн на 40 тачанках. Сiсти на тачанку кожному з нас всмiхалося. Загiн ловив нас, а ми тачанки. Труднувато було нам пiшим переганяти iх; спасибi, дядьки пiдвозили. Набридло бiгати. Рiшили дати бiй. Зустрiли за Розношинцями; привiтали, близько пiдпустивши, але червонцi, як горобчики, порснули назад.
Перепинили у Роздолi й пiшли на ризик: частина загону вiдступила на очах, а друга розташувалась пiшо за селом у молодняку. Опiвночi зiйшлись i вдарили на большакiв. Та знов не вдалося. Комунiсти спали пo-заячи. На перший вистрiл стежi посхоплювалися й утекли, залишивши нам лиш двi тачанки з кулеметом.
На допомогу тому «отрядовi» прийшла з Богополю цiла сотня пiхоти й 40 шабель. Загнали нас в Галоче й перепинили вихiд в села. Сутужно було сидiти в лiсi. Перенеслися на час у Гайдамацький лiс.
Та й там не повезло. Оперувало кiлька «отрядiв» i по бебе, i по беде, i продотряд. Одного разу в Вiльховiй нас оточили. Ми втратили третю частину людей i майже весь обоз. Ця невдача захитала наш моральний стан.
Настала осiнь, морози. Людей не прибувало, а зменшувалось. Отаборились знов у Галочiм. Штаб перенесли до Грузянськоi школи. Грузька не вiдчувала радянськоi влади, хiба тодi, як заскочить загiн комунарiв. Серед дня походжали по селу нашi хлопцi й виспiвували «Ще не вмерла».
Раз налетiв у село великий загiн червоних шулiк. Наша розвiдка повтiкала, а бiльшовики стали господарювати, як хижа татарва; хати «бандитiв, дезертирiв», гасали по селу скаженими псами, б’ючи, стрiляючи, кого не стрiнуть.
Прибiг у лiс хлопець Данило Чайка й розповiв: забрали вчителiв, попа, голову читальнi, i ще кiлькох; трьох чи п’ятьох мають розстрiляти, всi лежать в сiльрадi пов’язанi.





