На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти історичних творів, якими письменник намагався заповнити білі плями в нашій історії.
«Тополина заметіль» – найповніше видання малої прози (оповідання, новели, етюди, образки, ескізи, леґенди) Романа Іваничука за 1954 – 1975-ті роки, у яких він постає справжнім майстром новели. До книжки включено твори зі збірок «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів» (1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975). Твори подано у хронологічній послідовності, а ті, що не ввійшли до окремих видань, друкуються у «Додатку». Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
📚 Читайте "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А взагалi хто такi дiвчата? Чоловiки воюють, хлопцi допомагають матерям, а вони тiльки варять готове, зашивають старе ганчiр’я та ще й одвертаються вiд них на вулицi або втiкають. Отже, вiтатись з дiвчатами було суворо заборонено, а щось подiбне до закоханостi вважалося в товариствi ганьбою. Та й не дивина. Тодi ще нiхто з них не думав про модний одяг, нiхто не трудився над зачiскою i не голив густого моху, що iжачився на щоках. Не було мiж ними i звичаю дружити з дiвчатами. Бо хто думав про такi справи, коли батьки й брати воювали на фронтах?
Мiцна була хлоп’яча дружба, спаяна лихолiттям.
Та неждано-негадано ця дружба розкололась.
У готичному будинку, що вузькими вiкнами дивився на зарослу толоку i хлоп’ячi зборища, жила якась дiвчина. Вона не зачiпала хлопцiв, тiльки завжди тужливим поглядом супроводжувала iхню галасливу компанiю, коли вони залишали толоку.
Здавалося, всiм було байдуже до неi.
Досить того, що Петро й Мирон задивлялись iнодi на малу засклену зеленими шибками веранду, а Іван, найзавзятiший противник дiвчат, почав якось дивно поводитися. Коли вона сидiла у вiкнi, вiн непомiтно вiдставав од гурту i йшов останнiм, сердитий на товаришiв за iхню розв’язнiсть.
Не вдалося Івановi приховати своi неяснi почуття вiд Грицькового проникливого ока.
Але Грицько, який перший пiдняв би «бабiя» на глум, тепер чомусь мовчав, над чимось думав, був неговiркий.
– Не ваша справа, – вiдпекувався.
Грицькова таемничiсть боляче ображала Івана. Що вiн таiть i чому? Чому всiх цiкавить (Іван добре бачить!) ця дiвчина, тiльки Грицько такий самовпевнено байдужий? Не смiв про це питати та й не мiг. Якось хлопцi пiдняли галас на толоцi, почали лаятись.









