На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти історичних творів, якими письменник намагався заповнити білі плями в нашій історії.
«Тополина заметіль» – найповніше видання малої прози (оповідання, новели, етюди, образки, ескізи, леґенди) Романа Іваничука за 1954 – 1975-ті роки, у яких він постає справжнім майстром новели. До книжки включено твори зі збірок «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів» (1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975). Твори подано у хронологічній послідовності, а ті, що не ввійшли до окремих видань, друкуються у «Додатку». Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
📚 Читайте "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Тополина заметіль: зібрання новел та оповідань 1954–1975 років", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Що це, питаю?
– Кни… книжечка…
– Звiдки?
– Школярi дали…
– А хто читати навчив?
– Сам… вiд хлопцiв…
Колись Яким вихопив би книжку з рук дитини й кинув би в пiч, – хай не забивае собi голови пустим, а вчиться газдувати. Але тепер… тепер Якимовi стиснулося до болю серце, з очей капнули двi сльозинки на голову Юрчика.
– Дитинко моя… – прошепотiв вiн здавленим голосом. Хотiв просити пробачення в свого малолiтнього сина, але сам не знав, за що той повинен був йому прощати.
– Юрчику… Пiшлю тебе скоро до школи…
– Таточку!
Та зараз же вогник радостi згас в очах дитини.
– А взимi хто дасть постолiв? У чiм ходити буду?
– Якось воно буде! – сказав Яким багатозначно, пригадавши слова Миколи.
Яким ще спав, коли прийшла полiцiя. Юрчик збудив його тривожним шепотом:
– Тату!
– Що таке?
– Полiцiя…
Яким зблiд. Вiн забув про те, що вчора пив у шинку i що говорив йому Микола. Це все було сном, марною втiхою п’яного, а нинi життя показуе всю свою жорстокiсть: сьогоднi прийшла полiцiя, сьогоднi мститься Повзонюк, а завтра – тюрма.
Але нiчого не зробив. Полiцай надiв йому на руки ланцюжки, замкнув на них ключиком маленький замочок.
– Язда! – крикнув полiцай.
У дверях Яким стрiнувся з Пилипом Повзонюком.
З-пiд навислих брiв ехидно смiялися його очi.
Яким плюнув йому в лице.
* * *
На протилежному березi рiки, бiля переправи – якiсь два вершники i бричка. Полiцаевi Гартику легко було пiзнати уланську форму. Рогатiвки зсунулись на потилицю, один втирае пiт з чола. Другий кричить, щоб швидше подавали пором.
– Куди панове так спiшать? – спитав Гартик, коли пором причалив до берега.
– А пан комендант куди спiшить? – молодий улан глянув на арештованого й цинiчно засмiявся: – Боюсь, що ви помiняетесь ролями в повiтовiй тюрмi.
– Не розумiю пана…
– В повiтi – бiльшовики!
– Цо пан мувi?!
– Як Бога кохам!
Полiцай зблiд, у нього затрусилися руки, вiн не мiг витиснути слова з горла.
– Що робити? – прошепотiв безпомiчно Гартик i благально дивився на вiйськових.
– У Румунiю з нами, пане комендант, у Румунiю. Там нас жде вже «непереможний» Ридз i пан Мосцiцький.
Гартик не роздумував довго. Скочив у бричку, i курява з-пiд копит та колiс пiднеслась слiдом за ними.









