Пригоди Тома Сойєра

Коли зрушав з мiсця один, зараз же зрушав i другий – але тiльки вбiк, по колу. Вони весь час трималися лицем до лиця, дивлячись просто в очi один одному. Нарештi Том сказав:

– Вибити тобi бубну?

– Ану спробуй, побачимо.

– Кажу – виб’ю, то й виб’ю.

– Руки короткi.

– А от i виб’ю.

– Не виб’еш.

– Виб’ю.

– Нi, не виб’еш.

– Виб’ю!

– Нi!

Запала нiякова мовчанка. Потiм Том спитав:

– Тебе як звати?

– А тобi що до того?

– Ось я тобi покажу, що менi до того.

– Чого ж не показуеш?

– Багато говоритимеш, то й покажу.

– І говоритиму, i говоритиму, i говоритиму! Ну, то що? – Думаеш, ти велика цяця, еге ж? Та якби я захотiв, то помолотив би тебе однiею рукою, а другу хай би менi прив’язали за спиною.

– То чого ж не помолотиш? Тiльки базiкаеш.

– А таки помолочу, як не вгамуешся.

– Ха-ха, бачили ми таких!

– Слухай, чепуруне! Гадаеш, ти велика птиця, еге ж?

Ач якого капелюха напнув!

– Не подобаеться – то збий його з мене. Збий – i побачиш, що тобi буде.

– Брешеш!

– Сам ти брешеш.

– Ти паскудний брехун i боягуз.

– Ану котися ти, знаеш куди…

– Ще раз пошли мене – i я розвалю тобi голову каменюкою.

– Ой-ой-ой, так i розвалиш!

– Кажу тобi, розвалю!

– То чого ж не розвалюеш? Чого тiльки кажеш, а нiчого не робиш? Боiшся!

– Я не боюся.

– Боiшся.

– Нi!

– Боiшся!..

Знов запала мовчанка. Обидва знов затупцяли боком, поiдаючи один одного очима. Нарештi зiйшлися плече до плеча.

– Забирайся геть звiдси! – сказав Том.

– Сам забирайся!

– І не подумаю.

– І я не подумаю.

Вони стояли, кожен спираючись на скiсно виставлену вперед ногу, i з ненавистю в очах щосили штовхали один одного. Але нi той, нi той не мiг переважити. Нарештi, захеканi й розпашiлi, обидва обережно послабили натиск, i Том сказав:

– Ти боягуз i слинько! Ось я скажу своему старшому братовi – то вiн тебе самим мiзинцем вiддухопелить. А я йому скажу, начувайся!

– Чхав я на твого старшого брата! У мене теж е брат, ще бiльший за твого, такий, що за одним махом перекине його аж за отой паркан.

(Обидва брати були, звiсно, вигаданi.)

– Брешеш!

– Хоч ти що кажи, а це правда.

Великим пальцем ноги Том провiв у пилюцi риску i промовив:

– Спробуй тiльки ступити за цю риску, то я так тобi дам, що рачки поповзеш. Хто б ти не був, а слiзьми вмиешся.

Чужак притьмом переступив риску й сказав:

– Ну, дай менi, ти ж обiцяв.

– Ти мене краще не чiпай, бо пошкодуеш.