І-цзін. Книга змін

Ось вони в загальних рисах:

1) свiт – це мiнливiсть i незмiннiсть, i, бiльше того, iхня безпосередня еднiсть;

2) в основi цього лежить полярнiсть, що проходить через весь свiт, антиподи якоi настiльки ж протилежнi один одному, як i тяжiють один до одного: в iхнiх взаеминах проявляеться свiтовий рух, як ритм;

3) завдяки ритму стале i те, що ще не настало, об’еднуються в одну систему, за якоi майбутне вже iснуе також i в сьогоденнi, як «паростки» нових подiй;

4) необхiдне i теоретичне розумiння, i практичне здiйснення цього; й якщо дiяльнiсть людини нормована таким чином, то вона гармонiйно включаеться в свое оточення;

5) таким чином, виключаеться конфлiкт внутрiшнього та зовнiшнього, i вони лише розвивають один одного тим, що внутрiшне визначаеться зовнiшнiм i творить у зовнiшньому;

6) при цьому особистiсть придiляе достатню увагу, як собi, так i навколишньому ii суспiльству, i, задовольняючись своiм становищем, знаходить можливiсть вищоi форми творчостi: творчостi добра, а не виконання якихось правил великоi моралi;

7) так, завдяки витриманiй едностi абстракцiй i конкретностi досягаеться повна гнучкiсть системи.

Може скластися враження, що цi постулати показанi занадто сучасною мовою. Однак у завдання автора цього дослiдження входить посильно зробити зрозумiлим читачевi те, що йому незрозумiле у виглядi оригiнального тексту. Якщо озброiтися цими вказiвками й узятися за читання пропонованого перекладу, то навряд чи «Книга змiн» буде настiльки зрозумiлою, звiсно, лише за умови активноi уваги читача до тексту.

Пасивне ж читання «Книги змiн» як цiкавоi белетристики, – даремна трата часу.

Перша частина iнтерпретацii побудована на пiдставi критичноi школи коментаторiв Ван Бi, Вань І, Іто Тогай.

Назва цiеi класичноi книги Китаю пояснюеться тим, що головна iдея, що лежить в ii основi, – це iдея мiнливостi. У доiсторичнi часи, ще до виникнення писемностi, цю iдею люди почерпнули зi спостереження над змiною свiтла та темряви в свiтi, що оточуе людину.

На основi цiеi iдеi була побудована теорiя ворожiння про дiяльнiсть людини: чи йде ця дiяльнiсть врозрiз iз ходом свiтового звершення, чи вона гармонiйно включаеться в свiт, тобто чи несе вона нещастя або щастя, як це називаеться мовою технiчних термiнiв «Книги змiн».

Звична система «Книги» склалася, в основному, при Чжоуськiй династii i, на вiдмiну вiд романтичних систем раннiх часiв, вона називаеться «Чжоуською книгою змiн».