І-цзін. Книга змін

Крiм цього, гексаграма iнодi розглядаеться й як така, що складаеться з трьох пар рисок. За теорiею «Книги змiн», у свiтi дiють три космiчнi потенцii – гармонiя великоi трiади Небо – Людина – Земля.

Існуе також вироблена у ворожильнiй практицi iцзiнiстiв символiка окремих позицiй гексаграми. У суспiльствi: 1. Простолюдин; 2. Службовець; 3. Боярин; 4. Придворний; 5. Цар; 6. Досконалий чоловiк. У людському тiлi: 1. Ступнi; 2. Гомiлки; 3. Стегна; 4. Тулуб; 5. Плечi; 6. Голова. У тiлi тварини: 1. Хвiст; 2. Заднi ноги; 3.

Задня частина тулуба; 4. Передня частина тулуба; 5. Переднi ноги; 6. Голова.

Траплялися й iншi способи розгляду структури гексаграм, але повне перелiчення iх для нашоi мети зайве. Тому ми обмежуемося лише такими вказiвками.

У горiшнiй i нижнiй триграмах аналогiчнi позицii мають найближчий стосунок одна до одноi. Так перша позицiя слушна щодо аналогii до четвертоi, друга – до п’ятоi та третя – до шостоi.

Також вважали, що свiтло тяжiе до темряви так само, як пiтьма до свiтла.

Тому й у гексаграмi цiлi риски кореспондують перерваним. Якщо спiввiдноснi позицii (1…4, 2…5, 3…6) зайнятi рiзними рисками, то вважаеться, що мiж ними «е вiдповiднiсть»; у разi однорiдностi рисок на спiввiдносних позицiях мiж ними «вiдповiдностi немае».

Особлива увага зосереджена на аналiзi гексаграми другоi та п’ятоi позицiй. Кожна з них е (в нижнiй або у горiшнiй триграмах) центральною, тобто такою, в якiй найдосконалiшим i найврiвноваженiшим чином виявляються ознаки триграми.

Крiм цього, при аналiзi гексаграми традицiйно вважають, що бiльшого значення набувають риски свiтловi або тiньовi, якщо вони в меншостi. Так, у гексаграмi едина тiньова друга риска «керуе» iншими рисками й е для них центром тяжiння.

Друга частина тексту «Книги змiн» написана звичайними для китайськоi мови iероглiфами й е iнтерпретацiею гексаграм загалом, спiввiдношенням складових iхнiх триграм та окремих рисок. Це, власне, й е текст «Книги змiн». Вiн неоднорiдний, належить рiзним авторам i створений у рiзний час.

У цьому текстi ми, передусiм, розрiзняемо основний текст i коментарi, що примикають до нього, й якi давно вже нiби зрослися з основним текстом, тому подальша достатньо рясна коментаторська лiтература розвинулася навколо основного тексту та доданими до неi коментарями.

В основний текст входять такi дванадцять складових частин:

I. Назва гексаграми, гуамiн, пiзнiше була приписана назвам складових ii триграм.

II.