І це все, що я хотіла сказати про кохання

Якщо Георгiй така мерзота, а ти його друг, то який тодi ти, Сергiйку? Як я можу довiряти тобi, любити тебе? Яка мiж вами рiзниця?

– Ти нiчого не знаеш, а вже зробила своi власнi висновки. Там зовсiм iнша ситуацiя. Георгiй ii вiдразу попередив заздалегiдь, що одруження в його плани не входить.

– Георгiй ii заздалегiдь попередив? Тодi вiн ще бiльша мерзота, нiж я вважала.

– А я вважаю, що вiн зробив правильно. Жабка сама вiшалася йому на шию. Який справжнiй мужик буде одружуватися без любовi? До того ж, пiсля двох невдалих шлюбiв у його вiцi йому цього не треба, йому i так добре.

– Я все зрозумiла. Жабка – iдiотка, що зв’язалася з такою нiкчемою. Але тодi i я – теж така сама iдiотка!

– Ти не iдiотка, – урочисто заперечив мiй турботливий друг. – Я тебе кохаю, i ти це прекрасно знаеш. Хiба я тобi дав хоч один привiд у цьому сумнiватися?

Вiн замовк, милуючись своею прекрасною душею й пишаючись своею щирою великодушнiстю.

Я подивилась на руку, годинник показував за чверть другу. Треба було зобразити поспiх, начебто мiй шеф терпiти не може запiзнень.

У гардеробнiй, допомагаючи менi надягти дублянку, Сергiй завмер на мить i пригорнув мене до себе так сильно, що я вiдчула, як б’еться його серце.

– Усе гаразд? – прошепотiв вiн менi на вухо.

– Це у тебе все добре, а в мене не дуже, – i це була чистiсiнька правда.

За двi хвилини до кiнця перерви ми пiдкотили до пiд’iзду, Сергiй розчахнув передi мною дверцята, що вiн робить тiльки в особливих випадках, прощаючись, пригорнув моi долонi до своiх щiк, був нiжний та уважний. І збоку нашi вiдносини виглядали так: пощастило бабi з мужиком, а вона ще й вередуе.

3

«А вона ще й вередуе»… Що я могла поробити, якщо менi вже три ночi пiдряд сниться той кошмарний сон, що снився п’ять рокiв тому, та зробив перерву заради моiх нервiв, якi геть розхиталися, а тепер знову змушуючи згадати про те, що я з величезним зусиллям викреслила з пам’ятi й переконала себе, що того жаху зi мною нiколи-нiколи не було.

Я перебуваю в якiйсь нереально стерильнiй клiнiцi, сиджу на бiлоснiжних простирадлах у чорному оксамитовому платтi з глибоким декольте. В палату входить жiнка-лiкар з лиховiсним обличчям i простягае менi бiлу весiльну сукню, тоном, що не припускае заперечень, наказуе перевдягтися.