Американська трагедія. Книга 2

Я був у вас в кiмнатi i в моему розпорядженнi ваша скриня i листи мiс Олден до вас – незаперечний доказ того, що ви знали цю дiвчину, що ви залицялись до неi i звабили ii минулоi зими, а пiзнiше, коли вона завагiтнiла вiд вас, спочатку вiдправили ii додому, а потiм задумали цю поiздку – для того, щоб повiнчатись, як ви iй сказали. Так, що й казати, ви повiнчали ii! З могилою, – от як ви ii повiнчали! – з водою на днi Бiг-Бiтерну! І тепер, коли я кажу вам, що у мене в руках усi докази, ви заявляете менi у вiчi, нiби навiть не знаете ii.

Ах, чорт забери!

Вiн говорив дедалi голоснiше, i Клайд боявся, що його можуть почути в таборi, i Сондра, почувши, може прийти сюди. Приголомшений, знесилений несамовитим смерчем нищiвних фактiв, якими засипав його Мейсон, Клайд вiдчув, як судорога стисла йому горло, i ледве стримувався, щоб не заламувати руки. І, однак, на все це вiн вiдповiв тiльки:

– Так, сер.

– Ах, чорт забери! – повторив Мейсон. – Тепер менi ясно, що ви могли вбити дiвчину i втекти саме так, як ви це зробили.

І незважаючи на ii вагiтнiсть! Зрiкатись ii листiв до вас! Та ви з таким самим успiхом можете заперечувати, що ви тут i що ви живi! Ну, а цi картки i записки – що ви про них скажете? Вже, звичайно, вони не вiд мiс Фiнчлi? Ну-бо? Зараз ви почнете запевняти мене, що це не вiд неi.

Вiн помахав ними перед носом Клайда. І Клайд, розумiючи, що Сондра зовсiм поряд i, значить, справжне походження листiв може бути одразу ж встановлене, вiдповiв:

– Нi, я не заперечую, що це вiд неi.

– Дуже добре. А оцi листи, що лежали там же, у вашiй скринi, в тiй же кiмнатi, – вони не вiд мiс Олден?

– Я не бажаю про це говорити, – вiдповiв Клайд, мимоволi мигаючи, бо Мейсон розмахував перед ним листами Роберти.

– Ну, знаете! – Мейсон розлючено цмокнув язиком. – Яка нiсенiтниця! Яка зухвалiсть! Ну, гаразд, зараз не варто про це турбуватись. Настане час, коли я легко доведу це. Але як ви наважуетесь усе заперечувати, знаючи, що у мене е докази, – от чого я не можу зрозумiти! А картка з вашим власноручним написом? Ви забули вийняти ii з чемодана, який мiс Олден, на вашу вимогу, залишила на станцii Ган-Лодж, хоч свiй чемодан ви взяли з собою, мiстер Карл Грехем – мiстер Клiфорд Голден – мiстер Клайд Грiфiтс! Картка, на якiй ви написали: «Бертi вiд Клайда.

Поздоровляю з рiздвом!» – пригадуете? Ну, так ось вона! – І Мейсон витяг з кишенi картку i махнув нею перед самим носом Клайда.