Українська модерна проза

Се поясняе те, що все мене дивувало: чому мужчини раднiше перебувають в товариствi мiж собою, нiж жiнки? Поминувши карти i острi напоi не можна не признати тут ще одного важного чинника, а саме що iх життя бiльше абсорбують загальнi всiм спiльнi почування громадських справ, наколи жiнки жиють переважно вузькими особистими почуваннями, що вiдносяться лиш до iх особи, iх хатнiх i родинних iнтересiв.

Загальний iнтерес, загальне стремлiння, любов до одного iдеалу, одно слово групова еднiсть геть дужче лучить людей, нiж вони самi думають.

Хоч часом i на тiм полi виростають стремлiння i почування вузького егоiзму.

VI

Пiд час довгоi перерви нашого листування зайшов не один факт i не одно нове почуття зродилося.

Передусiм мушу заявити, що я стала далеко тверезiша. Праця для загалу, здаеться, уздоровила мою душу. Давнi галюцинацii, викликанi смутком, вже не вертають. Дивлюся на свiт бiльше реально i не гублюся в районах недовiдомого.

Праця для ширшого загалу дае людинi i бiльше значiння. Признання загалу для одиницi мае якусь оп’яняючу силу, що часто бачимо в амбiцiях – переважно мужчин.

Але з тим, вiдай, змалку треба зростатися, а воно довго плекане сильно вкорiнюеться в душу людини.

Для мене, що виросла в домашнiм затишку, признання людей на ширшiй аренi мае в собi щось соромливе.

Призвичаена до поклонiв мужчин, вечiркових i бальових комплiментiв, i так тим зiпсована, що коли який мужчина не пiдлягав моiй сугестii, просто для мене не iснував. І от тепер, чи можеш повiрити, не можу часом пiднести очей, коли подибуе мене признання за працю для загалу.

Тому була я дуже засоромлена, коли з-закордону двое молодих людей невисказа-но чемно заявили, що вступивши на нашу територiю, хотiли пiзнати всiх визначнiших людей, мiж ними i мене.

Знаеш моi домашнi вiдносини i працю, яка на мене все спадае. Гiсть в дома ще бiльше ту працю побiльшае. Аж з полудня могла я присвятити час гостям. З нагоди iх приiзду уряджено прогульку, в якiй брали участь жiнки i чоловiки.

Цiллю прогульки був звiсний тобi лiсок i розлога царинка, котру ти так любив. Товариство подiлилося на кiльки гурткiв, я йшла з одним з наших гостей.

Днина була чудова, сонце, що хилилося на захiд, розсипало скрiзь рожевi блиски. Легкий вiтрець, як се часто в наших сторонах перед заходом сонця трапляеться, дув милим холодом. Вид довкола був гарний, прогульковцi уважали за вiдповiдне подивляти природу, а подивляли таким банальним способом, що зривалось пере-сердя.