На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Українська модерна проза» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Українська модерна проза

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Українська модерна проза" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Українська модерна проза" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Антологія «Українська модерна проза» представляє майже невідомі твори переважно забутих письменників початку XX сторіччя – Марка Черемшини, Євгена Мандичевського, Василя Пачовського, Івана Липи, Євгенії Ярошинської та багатьох інших. Щоб якнайповніше зазнайомити читачів з працями саме цих, забутих митців, поза увагою залишені хрестоматійні модерністські творіння класиків нашої літератури – Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка.
Також обійдено увагою українську модерністську поезію, оскільки вона практично вся вже була опублікована як в окремих авторських збірках, так і в антологіях (зокрема в книгах «Невідоме Розстріляне Відродження» та «Львівська Антологія», які вийшли друком у видавництві «Фоліо»).
Переважна більшість оповідань та повістей, які війшли до цієї антології, походить з давніх часописів – «Літературно-Наукового Вістника», «Української Хати», «Ілюстрованої України», «Будучини», «Буковини», «Шляху», «Шляхів Мистецтва» та інших.
Завершують книгу спогади Петра Карманського про львівську богему; Галини Журби, Павла Богацького та Клима Поліщука – про київську. Справжнім відкриттям для читачів стане публікація дуже відвертої автобіографічної повісті Клима Поліщука «Світ червоний», де зображені відомі київські поети і прозаїки 1917—1919 років.
На жаль, ранній період українського модерну тривав не довго. Перша світова війна внесла свої корективи, а нова доба вимагала вже інших творів.
📚 Читайте "Українська модерна проза" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Українська модерна проза", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Чарiвнице, чарiвнице! – щебетало дрiбне птаство.
– Вона прийшла, вона прийшла! – приспiвували десь журавлi.
– Швидше в поле, швидше в поле! – гукають на них дикi гуси, ластiвки та шпаки.
Птахам хочеться минути те мiсце, де хмарою стоiть гiркий дим, що випливае з усiх димарiв: неначе чиiсь велетенськi чорнi крила хочуть затулити небо i сонечко, i веселих пташок од людей. Птахи не бачили людей, що метушилися по вулицях великого города. Заклопотанi люди не бачили пташок. Не бачив 'iх i цей, що йшов у натовпi людському нервовою ходою, зiгнувшись, неначе на його молодi плечi хтось поклав занадто велику вагу.
Трамваi з брязкотом котилися, дзвонили, спинялися, забирали людей i знов рушали далi. Автомобiлi кидали вонючий дим, крякали, мов качки, i летiли, як навi-женi.
Вiн йшов, спинявся, коли що-небудь загороджувало перед ним вулицю i знов iшов, не думаючи, куди вiн iде. Вiн не питав себе: «Чому це я, як завжди, не сиджу в конторi та не пiдводжу рахункiв.
Вiн минув контору, де навеснi в нього на столi стояли бiлi, мов снiговi зiрки, пролiски, потiм фiялки, од яких вiяло солодкими пахощами. Конвалii, що нагадували про гай та лани; бузок як лiловий оксамит звеселяв темну контору i Соромському здавалося, що вiн сидить у садку у рiдному селi на Вкраiнi, де вiн не був давно, давно. Колись влiтку Соромський iздив з товаришами човном. Вони ловили рибу, а вiн принiс додому тiльки бiлi та жовтi латаття, вiн звав 'iх «неню фарами», бо це слово було гучне й спiвуче.
Соромський нiкому не казав, що вiн любив складати вiршi, але товаришi звали його поетом, навiть безнадiйно закоханим поетом, який не хоче нiкому сказать, хто уразив його палке серце.
Позаочi його ще звали химерним чудасiем. Вiршi, неначе чарiвнi, отрутнi квiти розцвiтали в його головi, поки вiн iшов у контору, i зникали, коли вiн брав свою важку книгу. Потiм вiн навiть не мiг iх пригадать.











