На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Шляхом бурхливим» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Шляхом бурхливим

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Шляхом бурхливим" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Шляхом бурхливим" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Григорій Бабенко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця.
А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
📚 Читайте "Шляхом бурхливим" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Шляхом бурхливим", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Ти що ж, вражий сину, не крикнув: ку-ку? Я ледве не задихнувся, чекаючи твого гасла!
Трохи згодом з води вилiзла чубата голова сивого запорожця.
– Ти що ж, вражий сину… – почав i вiн, але, побачивши хлопця, замовк.
– Я зараз! – крикнув Глек, – важлива справа.
– Швидше, – гукнув Сербин, – бо зараз твоя черга.
Дорош розповiв запорожцевi про те, що москалi шукатимуть його тут, в Артемiвцi. Запорожець свиснув.
– А вони ж вiдкiля знають, що я в Артемiвцi?
– Та ти ж сам казав пiддячому, що приiхав з дорученням отамана до Сiрчихи.
– І дурний, бачу, був, що казав. Так ти кажеш, iх не бiльш як сiм-вiсiм? Не страшно. Вони ж не знають, що нас теж вiсiм чоловiк. Тiльки все ж треба вiдсiля тiкати. Не хочеться наробити клопоту Серби-новi, бо як ми тут зчепимося з москалями, буде йому халепа вiд полковника. Всi вони тут так живуть, що одним оком на полковника, а другим на воеводу дивляться.
– А де ж iншi товаришi?
– Недалеко, в лiсi.
– Чом же вас тут тiльки двое? А що як наiдуть москалi; як там на винницi було?
– Тодi буде погано. Але нiчого не зробиш. Пан Сербин хоч кривиться, але приймае нас добре, бо боiться Сiрка. А коли б моi хлопцi були тут, та ще привели б iз собою холопа, мабуть, i вiн не вдержався б i побiг до полковника. Вiн i тепер як на голках сидить, не знае, як здихатися нас.
Глек балакав голосно i зовсiм не зважав на те, чи чуе його пан Сербин, чи нi.
– Ну, та нiчого. Треба пообiдати в пана сотника! А там, пiсля обiд рушимо на Тор, там чимала ватага наших хлопцiв з Запорiжжя по сiль приiхала.
Дорош здивувався необачностi запорожця, злiз з коня, спутав йому ноги i пустив пастися. В цю хвилину до рiчки прибiг хлопець, що його Дорош бачив з бубликом коло сотниковоi хати. Тепер вiн тримав у руках добрий шматок книша.
– Тату, – крикнув вiн сотниковi, – мама казали, щоб iшли обiдати!
– От i добре, пора черв’ячка заморити.
– А батько чом не приiхав? – спитав вiн Дороша.
– Не знаю. Я до Павла.
– На Запорiжжя тiкати хочеш?
– А справдi, Дороше, – ляснув Глек по плечу хлопця, – тiкаймо за пороги!
Хлопець мовчав. Козаки вбралися. Сербин узяв недопиту четвертину, зав’язав хустку, що на нiй лежали огiрки, i вiддав ii синовi, а сам з четвертиною пiшов попереду.





