На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Шляхом бурхливим» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Шляхом бурхливим

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Шляхом бурхливим" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Шляхом бурхливим" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Григорій Бабенко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця.
А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
📚 Читайте "Шляхом бурхливим" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Шляхом бурхливим", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн на власному досвiдi, живучи на Правобережнiй Украiнi, упевнився в тому, що пiсля повстання i смерти Хмельницького, гетьмани тiльки сперечалися за булаву, йшли вiйною один на одного, а вiйсько iхне грабувало нарiд, руйнувало мiста й села. Нарiд, зубоживши, подавався шукати кращоi долi на Московщину й заселяв Дике Поле на кордонi Московськоi держави.
І тут не всiм був мед: треба було i про свiй хлiб дбати, i одбива-тися вiд татарських загонiв, i нести важку сторожову службу. Але тут, проте, було спокiйнiше, нiж на Правобережнiй Украiнi, а поява запорожцiв, як думав Дорошiв батько, загрожувала цьому спокоевi.
– Де ж ти бачив запорожця? – глянувши в очi хлопцевi, спитав вiн.
– На пасiцi, у Журавля. А Журавлеву пасiку пограбували москалi.
Батько здивовано подивився на Дороша: от тобi й спокiй!
– Як пограбували? Коли?
– Сьогоднi. Але запорожець добре наклав москалям!
Хлопець розповiв батьковi про бiйку боярських дiтей з запорожцем i про iхнi балачки у садку, коло шинку.
– А запорожець знае вас, – додав Дорош, – вiн каже, що колись вас, тату, вiд татарського аркану визволив.
– Стривай, стривай… – задумливо сказав батько.
Наче хто пiдняв перед ним завiсу, що ховала за собою його минуле: шляхом, що колись, ще за першого харкiвського воеводи Селiфонтова, пробили харкiвськi козаки до Торського солоного городка, iде чумацька валка з сiллю. Вози риплять, курява хмарою в’еться з-пiд колiс. На передньому возi стирчить дрючок, а на дрючку б’еться й телiпаеться пучок сивоi тирси.
Ой покинь батька, покинь мати, покинь всю худобу,
Іди з нами, козаками, на Вкраiну, на слободу… —
заводить Пашко Олiйниченко, що йде попереду.
На Вкраiнi всього много i пашi, i браги… —
пiдхоплюють заднi:
Не стоять там вражi ляхи, козацькii враги.
На Вкраiнi суха риба iз шапраном,
Будеш жити з козаком, як iз паном.
А у Польщi суха риба iз водою,
Будеш жити з вражим ляхом, як з бiдою…
І раптом усе змiнилося: з гиком вилетiв з балки татарський загiн. Олiйниченко з розрубаною головою повалився на шлях; сусiд Омель-ко, що йшов поруч нього, полiг вiд стрiли, що вп’ялася йому в груди, а вiн, Наливайко, ухопив рушницю з воза i хотiв випалити у татарина, що летiв конем просто на нього. Але раптом щось збило його з нiг i потягло по землi.





