Острів кохання

Роздiл 3

АННА

Кiнець року виявився важким i холодним. Усi готувалися до Нового року i Рiздва. Подарунки, ялинки. Шаленi затори i черги у мiстi. Друзi не впiзнавали Анну, для якоi Новий рiк завжди був особливим святом. Але цього разу вона вiдмовлялася вiд усiх запрошень на вечiрки. Ігнорувала всiх. Не забувала лише про батькiв i бабусю, для них з особливою увагою готувала маленькi подарунки.

Мама допитливо поглядала на Анну, вбачаючи в ii поведiнцi дивнi змiни та перепади настрою. Батько (професор одного з провiдних навчальних закладiв i винятково мудра людина) лише перезирався з матiр’ю, та у жiночi справи не втручався.

Але матуся одного вечора, дочекавшись доньку в гостi, закрила дверi на кухнi й поставила перед нею запашний iмбирний чай.

Анна сподiвалася, що хтось зайде до кiмнати i таким чином урятуе ii. Мати ж не поспiшала, до чаю вiдкрила ще й коробку з трюфельним шоколадом. Спочатку поцiкавилася, як справи у редакцii. Вона знала, що Анна давно мрiяла знайти нову роботу, новi цiкавi проекти.

– Доню… – почала мати. – Ми з татом вирiшили, що з нового року ти можеш звiльнитися, якщо бажаеш. Ти здобула вже достатньо досвiду, щоб пошукати щось бiльш престижне i цiкаве. До речi, я нещодавно побачила iнформацiю, що в редакцii французького журналу Vogue е вакансii…

Анна ледве не пролила чай на бiлу скатертину, скрикнула: «Мамо! Вони менi вже телефонували, а я двiчi iм вiдмовляла! Я боялася, що ви з татком мене не зрозумiете…»

– Твiй Vogue телефонував уже й батьку, – у вiдповiдь розсмiялася мати.

– Боже, мамо! Тату?! Vogue? – Анна застрибала, як пiдлiток! – Я згодна! Згодна! – радо скрикнула вона.

Журнал Vogue – улюблене видання, яким Анна зачитувалася до нестями. Вона скуповувала всi випуски, де тiльки могла. Полицi ii кiмнати були заставленi виданнями цього журналу. Ще минулого року головний редактор Vouge знайшла особистий блог Анни в iнтернетi, який вона вела французькою мовою, i запросила на зустрiч. Анна погодилася i того ж дня отримала пропозицiю до спiвпрацi.

Радiючи, вона повiдомила батькiв, якi зустрiли ii новину стримано. Батько, шанований науковець i професор фiлологii, був проти гламурного несерйозного видання. Вiн сподiвався, що донька за його прикладом обере шлях науки.

Їi робота у редакцii лiтературного часопису вiдповiдала його уявленням про кар’еру доньки. І хоча платня мiзерна, а статтi щодо досягнень науки скупi, все ж батько вважав цю посаду бiльш вiдповiдною для доньки.