Кар’єра Никодима Дизми

– Ви, напевно, мусите бути зарозумiлим.

– Я? Чому? – щиро здивувався вiн.

– Ну, бо вам здалося, що цi квiти призначенi для вас. Мабуть, частенько отримуете квiти вiд жiнок?

Дизма, який вiд жодноi жiнки нiколи квiтiв не отримував, про всяк випадок вiдповiв:

– Бувае.

– Ймовiрно, серед столичного бомонду ви маете репутацiю сильноi людини.

– Я?

– Батько говорив. Втiм, справдi, ви схожi на… Так ви граете в бiльярд?

– З дитинства, – вiдповiв Дизма, згадавши маленький прокурений бiльярдний зал в цукернi Аронсона в Лисковi.

– У нас вдома теж е бiльярд, але грати нiхто не вмiе. Я iз задоволенням повчуся, якщо знайдете трохи часу.

– Ви, панi? – здивувався Дизма. – Нiколи не бачив, щоб жiнка грала в бiльярд. – Це ж це чоловiча гра.

– Я якраз люблю чоловiчi iгри. Так навчите мене?

– Із задоволенням.

– Можемо почати хоч зараз.

– Нi, – заперечив Дизма, – сьогоднi у мене багато роботи. Потрiбно розiбратися в конторських книгах i рахунках.

– Гм… ви не надто люб’язнi.

– Це добре чи погано? – ризикнув запитати Никодим.

– Що? – холодно вiдгукнулася Кася.

– Те, що у мене такий характер?

– Знаете… Буду вiдверта. Я люблю мати справу з людьми, якi чогось вартi, але щоб вони не нагадували тата. Тож наперед хотiла б зазначити, гм… з’ясувати, що… Ви не будете гнiватись за вiдвертiсть?..

– Боже борони!

– Втiм, це не моя справа.

– Не розумiю.

– Ви любите ставити крапки над «i»?

– Що?

– Я бачу, ви теж любите яснiсть.

Нарештi вiн зрозумiв, до чого вона хилила, i розсмiявся.

– Я на це зовсiм не розраховував.

– Чудово. Найкраще, коли питання ставляться чiтко.

Чомусь вiдчув, що це його зачепило, i сказав, майже не задумуючись:

– Маете рацiю. Тому вiдплачу вам вiдвертiстю за вiдвертiсть.

– Так? Тим краще, – вiдбила Кася з несподiванки. – Такий обмiн думками полегшуе нам вивчення бiльярду.

Куницькi повернули i приедналися до них.

Кася взяла Нiну пiд руку i подала iй квiти зi словами:

– Це для тебе, Нiнусю, ти ж любиш запашний тютюн.

Куницький кинув на неi погляд, у якому, незважаючи на морок, Дизма вловив неприховану злiсть.

– Навiщо цi демонстрацii? – прошипiв старий, ще бiльше шепелявлячи.