Романи

А коли вночi прийшов мiй наречений i вийшов на вулицю, щоб роздивитися скоене мною i спробувати вiдремонтувати дверi, помiчники пiшли за ним, – напевно, боялися залишатися тут самi, – побачили, як вiн ремонтуе поламанi дверi, i тепер стверджують, що зламав iх вiн, – це ж дiти.

Коли Фрiда говорила, помiчники невпинно хитали головами, знову показували на К. i намагалися жестами пояснити Фрiдi, що вона думае неправильно, але коли iм це не вдалося, вони врештi послухалися, зрозумiли слова Фрiди як наказ i не вiдповiдали на подальшi запитання вчителя.

– Отже, ви брехали, – сказав учитель, – чи щонайменше легковажно звинувачували шкiльного служку?

Вони продовжували мовчати, але iхне тремтiння й наляканi погляди свiдчили про вiдчуття провини.

– Тодi я вiдразу ж вас вiдшмагаю, – сказав учитель i послав одного з учнiв до сусiдньоi кiмнати за рiзками.

Але коли вiн пiдняв рiзки, Фрiда розпачливо вигукнула:

– Але ж вони говорили правду! – кинула ганчiрку до вiдра, аж вода розбризкалася, i заховалася в закутку за спортивними приладдями.

– Усi брешуть, – сказала вчителька, вона саме закiнчила перев’язувати лапу кiшцi, яка через свою повноту ледь-ледь помiщалася на колiнах господинi.

– Отже, залишаеться тiльки пан шкiльний прислужник, – сказав учитель, вiдштовхнув од себе помiчникiв i повернувся до К., який протягом усiеi попередньоi сцени стояв, спершись на мiтлу, i мовчки слухав. – Цей добродiй, який через свое боягузтво спокiйно спостерiгае, як iнших несправедливо звинувачують за його провини.

– Припустимо, – сказав К., помiтивши, що завдяки втручанню Фрiди перший напад гнiву у вчителя минувся i вiн пом’якшав. – Якби помiчникiв трохи вiдлупцювали, менi не було б iх дуже шкода; якщо iх десять разiв оминае заслужене покарання, можуть один раз постраждати незаслужено. Але i з огляду на все iнше я був би за те, якби ми з вами змогли оминути прямий конфлiкт, гадаю, ви також. Та оскiльки Фрiда принесла мене в жертву помiчникам, – тут К. зробив паузу, було чути, як у тишi за ковдрами схлипуе Фрiда, – то тепер ми мусимо з’ясувати ситуацiю до кiнця.

– Нечувано, – обурилася вчителька.

– Цiлком з вами згоден, панно Гiзо, – пiдтакнув учитель. – Вас, пане прислужнику, за таке шкiдництво ми, ясна рiч, вiдразу ж звiльняемо, вибiр покарання, яке ви неминуче отримаете, я залишаю за собою. А зараз ви разом зi всiма своiми манелями негайно вимiтайтеся звiдси. Це для нас буде справжнiм полегшенням, i урок нарештi зможе початися.