Антологія української готичної прози. Том 2

Коли я побачила ii вперше на вечерi – я остовпiла, я просто остовпiла! Як зараз стоiть перед очима ii чарiвна фiгура в червоному вбраннi, з високим стюартiвським комiром…

Як приiхала вона раз до Е…ву, то один фотограф трохи не на колiнах молив ii, щоб вона дозволила сфотографувати себе Юдiф’ю. О, яка то дивна Юдiф була!..

Вона все хотiла на сцену. Так що ж… Батько – нiзащо, нiзащо… Не хотiв i слухати навiть. І вони, вони, родичi ii, виннi, що вона зробилась такою… Кажуть, що вона ганьбила батькове iм’я, що вона… А, та не хочу, не хочу я про це нiчого говорити.

Ну, що ж! Тепер ii немае вже мiж нами… Вона вмирала, а iй було тiльки вiсiмнадцять рокiв… тiльки… І як я вiрно передчувала! Менi завжди здавалось, що вона рано скiнчить життя, що ii або уб’ють або вона сама наложить на себе руки… Так i сталось… вона отруiлась… Людська пiдлота звела ii зi свiту! Ще тi живуть i довго житимуть, хто словом i дiлом приточився до ii загибелi, а ii немае вже… Пам’ять ii потоптано, iм’я звучить тiльки на устах нiкчемних i пiдлих людей…

Їй кланялися сотнi, iй завидували тисячi, а единим, однiсiньким свiдком ii смерти була чужа людина – артист; у нього на руках вона з повноi життям красою дитини стала холодним трупом… Кажуть, що пiсля ii смерти, коли iй розпустили розкiшне безконечне волосся, коли прикрили ii бiлим газом, вона була до того прекрасною, до того чарiвною, що неможливо було очей вiдiрвати!.

Я вiрити не хотiла, коли вперше почула про ii смерть. Як? Іда вмерла?… Казкою менi здавалося те, казкою, як i всi тi, що про неi ходили… Але нашi написали до ii рiдних – i вiдповiдь була, що то правда… Батько ii, кажуть, збожеволiв. А хто ж бiльше й винен тут, як не той же самий батько? Вiн суворiстю хотiв побороти невпинну натуру, вiн не знав розумного виховання, бо не йому слiд було бути батьком Іди.

Батько ii не пускав нiкуди iз свого брудного мiстечка, хотiв залiзом прикувати нiжну троянду, коли вона, розкiшна квiтка, рвалася на чисте й блискуче повiтря. А мати балувала ii, потай дозволяла те, що явно забороняв батько.