На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Антологія української готичної прози. Том 2» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Ужасы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Антологія української готичної прози. Том 2

Автор
Жанр
Дата выхода
14 ноября 2015
🔍 Загляните за кулисы "Антологія української готичної прози. Том 2" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Антологія української готичної прози. Том 2" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Моторошна, або готична, проза – зараз один з найпопулярніших жанрів фантастики. Вона має глибоке коріння, але як жанр розквітла в Європі у XVIII сторіччі. Класична готична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янських літератур є те, що надприродне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.
Том, який ви зараз тримаєте у руках, присвячений готичній прозі ХХ ст. і обіймає творчість письменників, які творили на початку сторіччя, у міжвоєнний період та в діаспорі. Сюди увійшли твори Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Надії Кибальчич, Антіна Крушельницького, Наталени Королеви, Гната Михайличенка, Софії Яблонської та багатьох інших.
📚 Читайте "Антологія української готичної прози. Том 2" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Антологія української готичної прози. Том 2", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А тут?
…ти… ти… як ти попала сюди?
…так, як пташка попадае в пазурi кiбця… як рибка в сiть… як квiтка пiд косу… як снiжинка в огнище…
…а щастя? а радiсть? а де ж твоя радiсть? де твое весiлля?
…радости я не знала нiколи… щастя, видимо, не зазнаю. Нараз – що це?
Здалека, з кiмнат дядьковоi половини почувся нелюдський крик. Вiн дико розiрвав нiчну тишу й ударив, як море.
З грюкотом розчинилися якiсь дверi… тупiт босих нiг… ще однi дверi вдарилися обома половинками, потiм цi – i, розтерзана, в однiй сорочцi, з розпущеним волоссям до залi вбiгае вона! Мов уся суть одчаю й страху втiлилися в цю постать.
Вбiгши до залi, вiн крикнув.
– Харон!
В три стрибки здоровенний пес випередив дiвчину й став, урчучи, на вихiдних дверях. Вона стала як врита.
– Ха-ха-ха! – бiсiвським якимсь реготом засмiявся дядько. – Я ж говорив тобi, що цей пес буде найкращим твоiм сторожем.
І з тими словами, як вовк, кинувсь вiн на беззахисну дiвчину.
З криком кинувся я за ним, не знаючи, що буду робити, але перед самим моiм лицем виросла нараз сталева чорна фiгура Агамемнона. Однiею рукою вiн ухопив мене за плече, а другою зачинив i замкнув дверi за дядьком.
– Звiрi! – кричав я. – Що ви хочете робити з нею?
Але в цих залiзних лапах я мiг битися хоч до ранку. А поклики своi я мiг би з таким же успiхом кидати в безконечну просторiнь моря в час бурi.
Я перестав битися. Агамемнон пустив мене, i я, мов побитий пес, пiшов до своеi кiмнати. Там я плакав. Душу свою хотiлося вирвать менi й битися об стiнку головою – але кому б це помогло?
Так появилася вона в нашому замку.
* * *
З того часу мое життя подвоiлося: я почав жити не тiльки за свiй рахунок. Нова краса обвiяла мою душу, тисячi нових почувань, цiлком незнайомих, таемних, солодких…
Першi часи пiшли на розглядання, навiть на боротьбу з новим богом.
То була якась бiла прозорчиста душа. То була квiтка небесна, вогник, що спалахне раз у вiчнiсть у темрявi з-пiд навислих хмар – i знову зникне на вiчнiсть цiлу.











