Вигнання в Рай. Роман

В колористичному планi це центральне мiсце розпису буде також видiлене найбiльш свiтлою, чистою, прозорою, осяйною гаммою – кольорiв сонцесяйноi ранковоi травневоi заграви. Чим нижче ж опускатиметься погляд глядача вiд цього центрального фокусу розпису, який вiдразу ж буде приковувати увагу, тим похмурiшi, темнiшi, зловiснiшi тони будуть розповiдати про ту язичницьку криваву стежку людства до Голгофи – в композицiйному планi це будуть, в основному, сцени iз Старого Заповiту вiд початку свiтотворення й грiхопадiння людини аж до появи Христа, що символiзуватиме вселюдське сходження вiд панування тваринних iнстинктiв до розумiння Божих заповiдей; вище ж у свiтлосяйнiших тонах будуть зображенi сцени з Нового Заповiту, дiяння апостолiв, евхаристiя, й тут же будуть сцени з давньоукраiнськоi iсторii християнiзацii – дiяння княгинi Ольги, хрещення Украiни-Русi Володимиром…

І так буде кожного разу: як тiльки вiдвiдувач буде входити до храму, його увагу мимовiльно буде приковувати Воскресiння Господне; далi погляд буде поволi спускатися, неначе в пекло, в сутенiючi нетрi дохристиянського грiховного шляху; а потiм знову, вже бажаючи розрадити й розвiяти похмурi вiдчуття, погляд буде повертатися до найсвiтлiшого Воскресiння, вже на новому рiвнi, з новим вiдчуттям радостi вiд нового усвiдомлення величi Благоi Вiстi…

Звичайно, це буде дещо незвичне, може навiть трохи не канонiчне виконання розпису, але ж головне – не рабське дотримання формальних норм, а духовний вплив на свiдомiсть людини, й отець Михайло, як нiхто, повинен розумiти це, не повинне це викликати нерозумiння й з боку ново-вiдродженоi, неначе воскреслоi з iсторичного небуття Украiнськоi Церкви – Киiвського Патрiархату, Церкви, для якоi вже не повинно бути нарiжним каменем достеменне дотримання формальних застиглих канонiв великодержавного iмперського залiзобетонного духу, одним з головних завдань якого було зацементування рiзноплемiнностi загарбаних народiв в одну вiрнопiддану масу, перетворення людини на слухняний гвинтик в iмперському великодержавному механiзмi для зручностi свiтських властей, яким i слугувала iмперська церква, перетворившись в один iз iнститутiв тiеi ж самоi свiтськоi влади.