Наодинці з життям. Поезія

Що менi до прекрасного тлiння всесвiтньоi плотi

З ароматами трупних мелодiй в чеснотах попси,

Якщо взята в заклад за майбутне купюра пiдлоти

Номiналом до вiчностi мае вже ось дорости.

В бiороботах мiст електричними руслами вулиць

З негативу грiха електронного натовпу струм

Переносить розряд суеслiв'я рекламного гулу

В позитив розпiарених iмiджiв фейкових сум —

Та вiд блискавки щирого погляду наглоi смертi

Заземлити хто встигне у небо своi молитви,

Той зумiе iз вiчноi пам'ятi Господа стерти

Вiдпрацьованi файли безглуздих потуг лжемети.

Теплий сiчень

Ще вчора грiзнi вензелi морозу

тримали вiкна владою зими

в покорi срiбнiй слiпотi, i ми

в чотиристiнну пообiдню прозу

поезiю свiтiв позавiконних

впускали крiзь святковий карнавал

феерiй, скло вiконне на кришталь

перечакловуючи вiхол гоном.

Вiдлига зранку ж розвiнчала гонор

пергаментiв iмперських у вiкнi:

гiлля каракулi – чорновики

веснянки самозваноi, вiдозви

повсталоi посеред заметiлей,

нарозхрист вплетеноi в далей плин,

з-пiд сiчня визволеноi весни

прозрiлi раптом вiкна нам вiдкрили.

Чотири вiтри тепло б’ють у груди,

кайдани впали, руки – для обiйм,

та мерзне пролiсок на самотi —

пройшов бо грудень, та ще ж лютий буде.

Гопак

Гоп – направо злiва – сiни лiта навстiж,

Ех, дiвкам даруйте ранки на вiнки.

Сутiнi не треба – всi марноти навпiл,

Геть вiд сумування з гуком навстрибки.

Щебетання – в серце, душу всю – назовнi,

Очi – в очi, руки – в тебе на плечах.

Свято i недiля – очi сонця повнi,

Ех, запам'ятаюсь я полян очам!

Пил, пiдбори – закрут, в боки – уклонився:

З пилом я музики з вiтром пiдiбрав.

Ех, цимбали й скрипка, бубон i сопiлка —

Хоровод хмаринок з небом закружляв.

До заграви – радiсть, далi – щастя й щастя,

Далi вже не буду вiку дiвувать.

До цiлункiв – жарти, далi – гру на застiб,

Далi вже господарем буду гарувать.

На Купала скоки з ватри i до зiрки —

Поведе так Мiсяць Нiчку до вiнця —

Попiл суму, кпинiв i образ прогiрклих

Полум'я розвiе —

гоп-ца —

гоп-ца-ца!..

Гоп – налiво справа – сiни лiта навстiж,

Ех, дiвкам даруйте ранки на вiнки:

А дiвкам би – танцi, а дiвкам би – замiж,

Голови крутили щоби парубки.