На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Наодинці з життям. Поезія» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Cтихи, поэзия, Стихи и поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Наодинці з життям. Поезія

Автор
Дата выхода
16 ноября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Наодинці з життям. Поезія" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Наодинці з життям. Поезія" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Кожен вірш кожним читачем сприймається по-своєму, а для автора найчастіше поезія — це освідчення поета в коханні (майже завжди нерозділеному) до життя, аби якнайдалі самозречено втекти від ревнивиці-смерті, яка переслідує крок за кроком і завжди готова розімкнути обійми. Для самого ж вірша головне, щоб найскладніша, найглибша і найнезвичайніша метафоричність була в той же час природною, прозорою і зрозумілою — поезія не в словах і не в рядках, а поміж словами і поміж рядками.
📚 Читайте "Наодинці з життям. Поезія" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Наодинці з життям. Поезія", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Полинна сутiнь осенi вируе,
В дитинствi як босонiж навпростець
Стернею вечорiв самотнiх йду я
Допоки обрiй смеркне нанiвець…
Плач Ярославни
Безлуння чавунного гуду
Залатаних в лати сердець,
Облуди кайданноi будень,
Заюшений стогоном герць —
Кому б вiн, на кiнчику куни
Завислий цей заздростi зблиск,
Кому б вiн, цей мотлох марудний,
Придався й на нiгтя обрiз,
Якби не чекан опiвнiчний
Вкарбованих в мури чекань,
Якби не довiчностi в вiчi
Путивля розплетений плач
З долоней благальних княгинi?
Кому б вiн, якби не Боян?
З грудей, мов з могили, що – гине! —
Зигзицею з неба в бур'ян,
Заломлене зойком, зiзнання,
Що нинi, як завжди, життя
Без Лада, як труп бездиханний,
Холодне, як безлад биття
Об лiд зачерствiлоi схими
Без ладану губ, без плеча
В паломництвi лiт – ну, куди ми? —
Опiвночi згасла свiча…
Журавлина пiсня
Там, де сонце, заплутане в вiльхи,
Вiддавало останне тепло,
Нарiкання вiтрiв запiзнiлих
Нагадали про все, що було.
Про розсипаний в травах пожовклих
Зорепад вересневих пiсень,
Що дiвочий в них радостi оклик
Передзвоном будив сонний день.
Як волосся твое вигравало
У багаттях вечiрнiх заграв —
У кохання ярiннi палало
І в обiймiв шалених вогнях.
Як у повiнь п'янких поцiлункiв
З головою кидалися ми
І не чули, в далеких вiдлуннях
Як гуркочуть погрози зими.
Із криницi завзятоi юнi
Ми кохання без мiри пили —
І за те, мабуть, осенi струни
Обiрвались так боляче вмить.
З того часу – утрати й утрати:
Сторiнки палахких споминань
Так щемливо i гiрко гортати
В нуртi сповiдей, втеч i вигнань.
З того часу – з обiймiв в обiйми,
З того часу – вiд губ i до губ
Я шукав твоiх слiв вiдгомiння,
Та навiки iх, мабуть, забув.
Там, де сонце, заплутане в вiльхи,
Вiддавало останне тепло,
Нарiкання вiтрiв запiзнiлих
Нагадали про все, що було.
Поет
Нагальна, нагла злободенню данина
завжди одним кiнцем метафори стояти
в болотi клопотання плотi – мiлина
в фарватерi метафоричного фрегата.
Буденна твань цiни насущного шматка,
як щупальця дошкульних примх твоiх порвати
орлиним зрушенням натхненного кидка
в захмарну круговерть височини метафор.
У стовпиську роздутих черев гострота
наiвних лiктiв – знаю, знаю, дозолила! —
самому вже несила: завжди ж лиш моя
на збитих лiктях кров – самому вже несила.










