Життя як сон. Одна людина – два життя

Бiльш того, вiн неодноразово намагався довести своiм батькам невигiднiсть такого промислу, обгрунтовуючи це з економiчноi точки зору, але хiба iм що доведеш?

Не можна сказати, що вiдносини у хлопця з батьками були натягнутими – здебiльшого iх взагалi не було. А майже всi розмови мiж цими представниками поколiнь зводилися до «доброго ранку – смачного», але не варто в цьому когось особливо звинувачувати, просто сьогоднi схоже вiдбувалося в бiльшостi сiмей. Люди стали бiльш незалежними, бiльш вiльними, але в той же час бiльш самотнiми, i популярнi сьогоднi соцiальнi мережi тiльки сприяли цьому.

І все ж, як би дивно це не звучало, юнак того дня прокинувся ранiше батькiв, що було вкрай рiдкiсним явищем, адже частiше, навiть майже завжди, мама заходила i будила хлопця до снiданку. Але сьогоднi все було по-iншому. Ще, перед тим як заснути Дiма вирiшив зробити якийсь незвичний вчинок i здивувати тим самим Лiзу.

Прокинувшись ще до сьомоi ранку, заправивши лiжко i викуривши ранкову сигарету, Дiма тихенько вийшов iз дому i направився до Єлизавети. З собою цього разу цигарки вiн не брав, адже Лiза завжди була категорично проти того, щоб ii хлопець палив. Варто сказати, що вiдстань мiж ними було немаленькою, так що звичайна прогулянка пiшки займала не менше пiвгодини. І прийшовши до неi, вiд нього вже не залишалося нiякого запаху тютюну.

Весь шлях юнак думав про те, що йому вчора наснилося: про ту грозу, про iхне розлучення. І тiльки один факт залишав його в повному нерозумiннi того, що вiдбувалося з ним – що такого термiнового йому потрiбно було вдома, що вiн пiшов вiд Лiзи в сильний дощ. Адже нiяких важливих справ не було, бiльш того, такий вчинок тепер здавався Дiмi дуже дивним, навiть божевiльним. Та й весь вчорашнiй вечiр якось вивiтрився з його голови через цей божевiльний сон, через ту грозу, а можливо, i ще по якiйсь причинi.

Вже пiдходячи до Лiзиного подвiр’я, вiн згадав, що хотiв чимось здивувати свою кохану, але не тiльки ж своею присутнiстю в такий раннiй час. Збентежений вiн зупинився на перехрестi. Рука автоматично полiзла до кишенi, але грошей вiн там не знайшов – ще б пак, адже вiн забув удома гаманець. Хоча, з iншого боку, навiщо йому зараз би знадобилися грошi?

– Так, заспокойся, треба прийти в себе.