Життя як сон. Одна людина – два життя

– Що так?

– Ну, а як ти гадаеш? Ти хоч можеш собi уявити, щоб Вася щось зубрив? – Дiмi вже порядком набридла ця розмова, i це було явно видно з його недружнього тону.

– Значить, вiн таки придумав, як списати… От, чортяка! Гаразд, я пiду тодi. До завтра, – сказав Олег i направився в сторону сходiв.

Дiма знову пропустив слова однокурсника повз вуха. Вiн продовжував стояти пiд дверима, тепер уже майже нерухомо. З аудиторii почали все бiльше виходити студенти, правда Дiма навiть не намагався заговорити хоча б iз кимось iз них, i тi, бачачи його поганий настрiй, вiдповiдали взаемнiстю.

І ось, нарештi, одним iз останнiх аудиторiю покинув Вася з сяючою вiд щастя посмiшкою.

– Ти до сих пiр тут чекаеш? – запитав вiн. – Мiг би хоч в iдальню пiти або на курилку.

– Так-так. Прикинь, чотири з п'яти, – випалив Дiма, ще не обдумавши сказаного. Просто ця фраза вже давно крутилася в нього на язицi. – Чотири з п'яти. Я не знаю, як i чому, але… Але… А у тебе як?

– Та нормально в мене все, як i планувалося, – посмiхнувся Вася, хоча його i насторожив вираз обличчя друга.

 – А ти що на одне питання не змiг вiдповiсти?

– Та нi, я все написав, не в тiм рiч – вiдмахнувся Дiма. – Просто тiльки чотири з п'яти спiвпало, розумiеш?

– Нi, – ще бiльше здивувався Василь. – Хто i з чим спiвпало?

– Та як же ти не розумiеш! З вчорашнiм, ну, тобто, з сьогоднiшнiм iспитом. В ньому були такi ж питання. Але одне зовсiм iнше, не таке, як мае бути. А ти? У тебе все збiглося на екзаменi зi вчорашнiм, тобто, з сьогоднiшнiм?

– Нi, почекай, зупинись, стоп, – розмiрено сказав Вася, взявши товариша за плече.

 – Я взагалi не розумiю, про що ти говориш. Давай зробимо так: зараз ми вийдемо на курилку, i ти менi все спокiйно розкажеш. По черзi i нормально про те, що трапилося. Домовилися?

– Гаразд, якi питання, – вiдповiв Дiма i тiльки тепер помiтив, що вони до сих пiр стояли в коридорi навпроти своеi аудиторii.

Мовчки вийшовши на вулицю, i привiвши в порядок усi своi думки, якi до цього мчали галопом, Дiма тепер спокiйно почав розповiдати:

– Пам'ятаеш, про що ми з тобою говорили вчора?

– Про що саме? Ти, звичайно, вибач, але ми багато про що говорили, i в бiльшостi випадкiв ми були вже п'яними.

– Ну, я маю на увазi, про всi цi сни i все таке, – спробував роз'яснити товаришу Дiма.

– А, так! Згадав, i що ти хочеш сказати?

– Загалом так: менi сьогоднi вночi снився весь цей день разом iз сьогоднiшнiм iспитом.