Життя як сон. Одна людина – два життя

Задрiмав я щось, – промимрив Дiма, ще не прокинувшись, i рушив до виходу. Потiм забрав свою сумку з багажного вiддiлення, зупинився закурити i зателефонувати своiй коханiй. Але телефону його рука в кишенi не знайшла.

Поклавши цигарку назад до пачки, парубок швидко перевiрив iншi кишенi, а й там його не було. Хлопець нервував, бо ж сьогоднi телефон був для нього всiм.

– Зачекайте, стривайте! – кричав Дiма слiдом вiд'iжджаючому автобусу. Той через кiлька секунд зупинився, i його пасажирська дверi вiдчинилися.

– Забув що, хлопче? – спокiйним голосом запитав водiй.

– Так, телефон. Вiн випав, напевно, – юнак мрiяв, щоб його телефон насправдi випав, тодi як логiка говорила йому про iнше – його мобiльний найiмовiрнiше перебував уже в чужiй кишенi.

– Ну, що, гляньмо, може, вiн ще й тут.

І Дiма з водiем, який також зайшов до салону, почали нишпорити, шукаючи телефон на пiдлозi, адже якби вiн дiйсно впав, то зараз мiг би закотитись куди завгодно.

– Ти хоч номер свiй пам'ятаеш-то? – запитав водiй.

– Так, звичайно, – сказав Дiма i продиктував водiевi свiй номер, який той вiдразу ж набрав. Пiшли гудки i вже через секунду хлопець змiг з полегшенням зiтхнути – зазвучала знайома мелодiя. Йдучи на звук, вiн за лiченi секунди змiг дiстати свiй мобiльний, що забився в кут пiд заднiм сидiнням та лежав екраном угору.

– Дякую, дуже дякую. Ви просто врятували менi життя, – вiдразу подякував Дiма водiевi за допомогу.

– Та нема за що. Я тобi взагалi що скажу: тобi дуже пощастило, що вiн отак забився, i що тобi нiхто не подзвонив за весь цей час, а то навряд чи ми б його тепер знайшли, – спокiйно вiдповiв водiй i направився до виходу.

– Ще раз дякую! – не переставав говорити слова ввiчливостi Дiма.

– Та, добре-добре тобi, не треба подяк, – вiдразу вiдмахнувся вiд нього водiй. – Просто на майбутне будь акуратнiшим та слiдкуй за речами, бо сьогоднi пощастило, а завтра – хтозна.

Вiдiйшовши вiд автобусу, Дiма вирiшив в першу чергу зателефонувати Лiзi, але гудкiв не було. Набрав ще раз – знову тиша. Набираючи виклик втрете, хлопець вже дивився на екран телефону, де було написано коротке системне повiдомлення «Call rejected».

«Гаразд, прийду до гуртожитку ввечерi та розберуся, хоча, певно, це просто черговий збiй в мережi», – подумав Дiма й вирiшив тепер зателефонувати своему друговi, з яким повинен був зустрiтися.