На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Життя як сон. Одна людина – два життя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Життя як сон. Одна людина – два життя

Дата выхода
29 ноября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Життя як сон. Одна людина – два життя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Життя як сон. Одна людина – два життя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валерій Олександрович Псьол) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Дімине життя мало чим відрізнялося від однокурсників. Але на його долю несподівано випадає важке випробування — йому починають снитися сни, які не відрізнити від реальності. І з черговим світанком життя в кожній із реальностей відрізняється все більше, адже в кожної з них є свій сценарій. Нитки переплітаються все тугіше, життя від сну відрізняється все більше. Чи зможе юнак зрозуміти, що реально? Чи зможе він розплутати цей клубок життя? І чим він готовий пожертвувати заради кохання?
📚 Читайте "Життя як сон. Одна людина – два життя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Життя як сон. Одна людина – два життя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тому ii образа або злiсть виглядали якимись дивними, можна було навiть сказати, неприродними. Адже нiяк не могла дiвчина всього за декiлька годин сну так розлютитися. Хоча, саме вона якраз i могла, але не настiльки ж. Виходить, у неi щось трапилося, щось погане. Саме до такого висновку пiсля недовгих роздумiв прийшов Дмитро i почав друкувати iй SMS-повiдомлення. Юнак явно нервував, тому кiлька разiв видаляв написане. Цей процес, таким чином, у нього зайняв не менше п'яти хвилин, хоча на час Дмитро якраз звертав уваги найменше.
«Доброго ранку, Сонце, я бiля твого будинку. Виходь, я чекаю».
В кiнцi повiдомлення вiн спершу хотiв додати запитання, «Що трапилося?», потiм думав додати слово «цьомки», але зрештою передумав – краще вiн так це запитае, безпосередньо у коханоi, а не за допомогою SMS-листа.
Повiдомлення було вiдправлено, але вiдповiдi вiд Лiзи нiякоi не було, i юнак вирiшив, що вона просто одягаеться перш нiж вийти до нього.
«Хм, досить оригiнальний комплiмент», – подумав Дмитро.
Єлизавета пiдiйшла ближче, але замiсть того, щоб обiйняти або поцiлувати хлопця, вона зупинилася в двох кроках вiд нього, сказала лише багатозначне «І?», пiсля чого злегка покосилася на квiти.
Вiд такоi реакцii у Дмитра просто вiдняло голос, i вiн швидко зрозумiв, що вже нiчого розумного сказати не зможе, тому вирiшив говорити просто. Точнiше, не вiн вирiшив – слова якось самi виривалися з його горла, нагадуючи скорiше мову неандертальця, нiж iнтелiгентноi людини, якою поза всiляких сумнiвiв був Дмитро:
– Ну, я це… Вирiшив, як би… Ось, так, ось, – i пiсля своеi явно не Нобелiвськоi промови юнак протягнув дiвчинi квiти.
– Тобто, я зла? А чого ти чекав, що я кинуся в твоi обiйми? – голос у Лiзи був спокiйний i незворушний, хоч i трохи суворий.





