Вибрики Золотого Теляти. Сатиричний роман

Вже при першiй же розповiдi дядька Макара про недавне перейменування «екзаменiв» на «бакси», Славко Пузик звернув увагу на реакцiю всiх iнших присутнiх при цiй розмовi – при цих словах дядька Макара всi iншi спiврозмовники тiльки згiдливо й серйозно кивали головами, стверджуючи таким чином iстиннiсть цього повiдомлення.

Надалi ж упродовж усiеi своеi подорожi до Киева Славко при першiй же лiпшiй нагодi намагався знову й знову з рiзними своiми попутниками завести розмову про мету своеi поiздки в столицю, наштовхуючи таким чином своiх спiврозмовникiв на те, щоб вони знову й знову сказали, як тепер по-новому називаються iспити: «Та якi ж тепер «екзамени»? Тепер тiльки «бакси», здав нормально «бакси» – i все, вважай себе зарахованим», – казали однi, «Забудь про «екзамен», тепер все вирiшують «бакси», – говорили iншi.

А одного разу Славко, наприклад, просто пiдсiв до двох бабусь, якi розмовляли про навчальнi справи своiх онукiв, i одна бабуся сказала, що ii онук вже нарештi здав «бакси» за другий семестр.

Так що на момент свого приiзду в Киiв у Славка Пузика вже не залишалося жодного сумнiву в тому, що iспити iменуються тепер не «екзамнами», а «баксами».

2

Киiв зустрiв Славка Пузика прекрасною лiтньою погодою, наснажуючи його й так рiшучий, бойовий настрiй додатковою порцiею позитиву. Жодноi зайвоi митi не згаяв Славко, аби хоч якось не затягти свою вимрiяну появу перед приймальною комiсiею столичного медичного iнституту. І нiчого дивного не було в тому, що з'явившись у примiщеннi приймальноi комiсii медiнституту й поставши перед однiею зi спiвробiтниць, котрi приймали документи в абiтурiентiв, Славко був на пiднесеннi, та що там казати, його просто таки розривало бажання якнайскорiше постати вже не перед приймальною, а перед екзаменацiйною комiсiею i вразити всiх глибиною своiх знань.

– Ви знаете, я нiяк не можу дочекатися того часу, коли вже можна буде здати бакси. Та я готовий хоч прямо тут i прямо зараз здати всi, всi бакси, – не змiг Славко втриматися, аби не похвалитися як своею готовнiстю до здачi iспитiв, так i своiм знанням нового термiну на означення цих iспитiв, перед спiвробiтницею, дiвчиною, яка прийняла в нього документи й займалася якраз iх оформленням.

Та його слова справили на цю молоду дiвчину якесь дивне враження: вона звела на Славка здивованi очi й наче закам'янiла, а з рук у неi випала авторучка. Славко подумав, що це ii, мабуть, так вразила його рiшуча готовнiсть показати непересiчну глибину своiх знань.