На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письмен-ник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близь-ко двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. Він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а накреслює багато проблем, які хвилюють наших сучасників.
До 8-го тому повного зібрання творів Романа Іваничука увійшли новели, оповідання та оповідки, написані протягом 1976–2016 років, у яких він постає неперевершеним майстром новели. Основу цього тому склали видання – «На перевалі» (1981) та «Люлька з червоного дерева» (2009); також до збірки увійшли новели й оповідання із циклів «На стежках і тротуарах», «Осінні узори», «Nota Bene!», а в «Додаток» – твори, що друкувалися тільки в часописах. Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
📚 Читайте "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
1975
Несподiване…
Таке хiба що вигадаеш: у те саме село пiд Яблуницьким перевалом, у якому що другий господар – то Василь, а господиня – Василина, Оксана зовсiм випадково потрапила втрете.
Стояла на порозi кiмнати, в якiй цього разу замешкае, можливо, надовго, i не могла перебороти почуття здивування вiд того, що все на свiтi для неi змiнилося, навiть гори довкола Довгопiлля змалiли, тiльки ця свiтлиця така, нiби звiдси нiколи й не виходила, i вдову Василину, вiдколи не стало ii Івана й вона почала жити для свого Василька, неначе обминули роки – щоб дужа була для подвiйноi ношi.
– Та певно, що будеш у нас, а що робити, – вже котрий раз повторила господиня, i Оксана подумала, що Василина зовсiм така, якою була i десять, i три роки тому, бо навiть тональнiсть мови залишилась у неi та сама, лише до того згiдливого, м’якого i ледь винуватого «а шьо робити» додалася чомусь дрiбка гiркоти й покiрливостi.
– Та будеш у нас, – ще раз сказала Василина, – бо й до школи близько, i… ти нiби вже й наша, – говорила про себе у множинi, хоч була у хатi сама. Здавалося, спонукувала Оксану спитати про Василя, бо як це так – не спитати, де вiн, коли його дома немае.
Але Оксана змовчала й за третiм, i за п’ятим разом, наче боялася прив’язати себе цим питанням навiчно до Василининоi хати, бо ж не з власноi волi прийшла сюди, хоч з власноi пiде звiдси назад до того життя, яке десь там, у мiстi, давно закрутилося мiцним трибом, а Довгопiлля, i Василина з Василем, i висока Тарниця, i млин обiч рiки залишаться лише епiзодом, як та мельникова недоспiвана пiсня:
Закувала зозуленька на високiм дуб’ю:
Вiдколи-м тя поцiлував, вiдтодi тя люблю…
Оксана не спитала, i господиня проказала з тiею ж дрiбкою гiркоти й покiрливостi в голосi:
– Лiпше, якби-сь уже була й не iхала вiд нас з тiеi прахтики.
– Мусила ж я унiверситет закiнчити, – вiдповiла Оксана.









