Прекрасні й приречені

– Ми говорили про тебе, – швидко сказав Дiк, – твоя мама i я.

– Ага, – сказала Глорiя.

Пауза. Мюрiел повернулася до Дiка.

– Ви ж видатний письменник, чи не так?

– Я просто письменник, – сором’язливо зiзнався вiн.

– Я завжди кажу, – серйозно сказала Мюрiел, – що коли б я мала час записати всi моi пригоди, вийшла би пречудова книжка.

Рейчел спiвчутливо захихотiла, нахил голови Рiчарда виглядав майже велично. Мюрiел продовжила:

– Я навiть собi не уявляю, як можна взяти i щось написати! А поезiя! Господи, я навiть двох рядкiв не заримую.

Рiчард Кермел ледве стримав смiх. Глорiя жувала своi желатинки, якi дивом десь з’явились, i сумно дивилась у вiкно. Мiсiс Гiлберт прокашлялась i засяяла посмiшкою.

– Ви розумiете, – сказала вона, нiби проголошуючи старовинну мудрiсть, – у вас не така древня душа, як у Рiчарда.

«Древня душа» з полегшенням видихнув – нарештi вона це сказала.

І раптом, нiби обдумуючи сказане хвилин iз п’ять, Глорiя зробила заяву:

– Я планую влаштувати вечiрку.

– А мене запросиш? – вигукнула Мюрiел iз удаваним благанням.

– Вечiрку. На сiмох осiб: Мюрiел, Рейчел i я, i ти, Дiк, i Ентонi, i той хлопець, Нобл, – вiн менi сподобався, i Блокмен.

Мюрiел i Рейчел у поривi захоплення могли тiльки щось бурмотiти. Мiсiс Гiлберт усмiхалась i клiпала. Тут iз буденним питанням втрутився Дiк:

– А що то за один – Блокмен, Глорiе?

Вiдчуваючи приховану загрозу, Глорiя повернулась до нього.

– Джозеф Блокмен? Вiн з кiнематографа.

– Ага!

– То що, ви всi прийдете?

Всi сказали, що прийдуть. Дату мали призначити впродовж тижня. Дiк пiдвiвся, одягнув капелюх, пальто й кашне та зобразив на обличчi щось на кшталт прощальноi посмiшки.

– Па-па, – сказала Мюрiел, весело махаючи ручкою.

Рiчард Кермел почервонiв за неi.

Безславний кiнець шевалье О’Кiфа

Був понедiлок, i Ентонi повiз Джералдiну Берк на ланч у «Боз Арт», потiм вони поiхали до нього додому, де вiн викотив маленький столик, де тримав своi запаси спиртного, й оглянувши його, вибрав вермут, джин i абсент для належноi стимуляцii.

Джералдiн Берк, бiлетерка з Кiтса, вже декiлька мiсяцiв розважала його. Вона мало вимагала, чим i подобалась йому, оскiльки пiсля печального досвiду з дебютанткою минулого лiта, яка пiсля низки поцiлункiв уже розраховувала на заручини, вiн остерiгався дiвчат свого класу.