Потоп. Том II

– Своею дорогою цей чортяка йде. Вiн небезпечнiший за цiлу роту супротивникiв!

– Вiн? Можеш йому загадати в Царгород iхати i султана з трону стягнути або шведському королевi бороду обстригти i в Кейдани ii привезти! Що вiн тут пiд час вiйни витворяв!

– А тепер поглянь. Вiн пообiцяв нам помсту до останнього подиху. Щастя, що одержав вiд мене науку, що з нами не буде легко. Визнай, що я по-радзивiллiвськи з ним обiйшовся, й якби якийсь французький кавалер мiг би схожим вчинком похвалитися, то б про нього брехав цiлими днями, за винятком годин сну, обiду та поцiлункiв.

Бо вони, як зiйдуться, то брешуть навперебiй так, що аж сонцю соромно свiтити.

– Це правда, що його ти притиснув, та жадав би я однак, щоб цього не сталося.

– А я бажав би, щоб ти собi кращих повiрених вибирав, котрi мають бiльше поваги до радзивiллiвськоi кiстки.

– Але цi листи! Цi листи!..

Брати замовкли на мить, пiсля чого Богуслав першим озвався:

– А що це за панночка?

– Бiлевичiвнa.

– Бiлевичiвнa чи Мелешкiвна, одна однiй рiвня.

Бачиш, що менi риму знайти так легко, як комусь плюнути. Але я не про ii прiзвище питаю, а лише чи вродлива?

– Я на такi речi не дивлюся, але впевнений, що навiть польська королева могла б не посоромитися такоi вроди.

– Польська королева? Марiя-Людовика? В часи Сен-Мара[24 - Анрi Куафф’е де Рюзе, маркiз де Сен-Мар (1620—1642) – мiньйон Людовiка XIII. Син маркiза Еффiа, маршала Францii, близького приятеля кардинала Ришелье. Органiзував заколот проти короля, але зазнав невдачi i був страчений.

], може, була б гожа, а тепер собаки вiд вигляду баби виють. Якщо така твоя Бiлевичiвнa, то ii собi збережи. Але якщо справдi дивовижна, то менi ii в Тауроги вiддай, а вже про помсту iй разом iз паном Кмiцицем я подумаю.

Януш замислився на хвильку.

– Не вiддам я тобi ii, – сказав вiн нарештi, – бо ти ii силою вiзьмеш, i тодi пан Кмiциц листи оприлюднить.

– Чи менi треба силу використовувати проти якоiсь юнки?.. Не буду хвалитися, але я i не з такими мав справу, i не неволив жодну.

Раз лише, але то було у Фландрii. Бо була дурна. Донька срiбляра. Їi потiм iспанськi пiхотинцi згвалтували i на iхнiй рахунок це пiшло.

– Ти цiеi панночки не знаеш. Вона з порядноi родини, сама чеснiсть, навiть можна сказати черниця.

– Мав я справи i з черницями.

– При цьому нас вона ненавидить, бо це hic mulier[25 - Hic mulier (лат.) – грiм-баба.], патрiотка. Це вона пана Кмiцицa збаламутила. Немае таких багато мiж нашими жiнками.