Потоп. Том II

А коли багато i без того про надзвичайнi вчинки пана Заглоби чули, про що легенди по всiй Речi Посполитiй ходили, коли i про свiжi випадки в Кейданaх, як-от звiльнення полковникiв i Клеванська битва зi шведами, пiдтверджували оповiдки чоловiка, слава його зростала щораз бiльше, i купався в нiй пан Заглоба, як у сонячному промiннi, в усiх на очах, серед iнших променистiший i яскравiший.

– Якби таких тисяча було в Речi Посполитiй, не дiйшло б до того, що сталося! – повторювали в таборi.

– Дяка Боговi, що хоч одного маемо мiж собою!

– Вiн перший Радзивiллa зрадником назвав.

– І чесних людей iз його рук видряпав, i дорогою шведам пiд Клеванами так пiд хвоста дав, що навiть свiдок звiдти не втiк.

– Першу перемогу саме вiн здобув!

– Дасть Бог, не останню!

Полковники Жеромський, Котовський, Якуб Кмiциц i Липницький споглядали також на пана Заглобу з великою повагою. Видирали його з рук у руки i питали його поради в усьому, захоплюючись його винятковою розсудливiстю та мужнiстю.

Самi ж радилися тепер про важливу справу. Вони, щоправда, послали делегатiв до воеводи вiтебського, щоб приiжджав прийняти командування, але оскiльки нiхто добре не знав, де зараз пан воевода перебувае, то гiнцi поiхали, i немов у воду канули. Були звiстки, що iх роз’iзди Золотаренка схопили, якi тинялися пiд Волковиськом, грабуючи на власну руку.

Вирiшили тодi полковники бiля Бiлостока вибрати тимчасово регiментаря[13 - Регiментар – заступник гетьмана або призначений королем чи сеймом командувач окремоi групи вiйськ у Речi Посполитiй XVII—XVIII ст.

, котрий чiтко виконував поставленi перед ним завдання. У XVII ст. регiментарем також називали очiльника посполитого рушення, зазвичай, каштеляна чи воеводу.], котрий би аж до приiзду пана Сапеги обов’язки командувача над усiма виконував. Зайве казати, що, за винятком пана Володийовськогo, кожен полковник себе мав на увазi.

Розпочалися процедури та вербування. Вiйсько оголосило, що хоче брати участь у виборах, i то не через депутатiв, а загальним голосуванням, яке з цiею метою i було влаштовано.

Пан Володийовський, пiсля наради зi своiми товаришами, запропонував кандидатуру пана Жеромськогo, котрий був доброчесною людиною, серйозною, i при цьому iмпонував вiйськам своею красою та сенаторською бородою до пояса. Жовнiр вiн був управний i досвiдчений.