На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Потоп. Том II» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Потоп. Том II

Автор
Дата выхода
29 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Потоп. Том II" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Потоп. Том II" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Генрик Сенкевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Потоп» – історичний роман-епопея польського письменника Генрика Сенкевича (1846—1905), лауреата Нобелівської премії з літератури (1905). Це друга частина історичної трилогії, куди також входять романи «Вогнем і мечем» та «Пан Володийовський». Сюжет «Потопу», заснований на історичних подіях, пов’язаний з так званим Шведським потопом, коли до Речі Посполитої вторглися шведи (1655—1660).
Час дії роману триває з 1654 по 1657 рік. На тлі широкої панорами життя Речі Посполитої середини XVII століття автор детально описує хід війни, на першому етапі якої, в результаті численних зрад польських магнатів, шведи практично без зусиль захоплюють країну. Велику увагу в «Потопі» приділено героїчній обороні Ясногорського монастиря, де зберігається особливо шанована в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері, і взагалі тій ролі, яку ця оборона зіграла в підйомі національного духу. Цей опір привів, зрештою, до відродження Речі Посполитої і повного вигнання загарбників.
У цих драматичних історичних подіях бере безпосередню участь молодий полковник Анджей Кміциц, який на початку Шведського потопу прилучився до прошведських сил, проте потім перейшов на сторону патріотів і численними військовими подвигами спокутував провину. Багато в чому цим він міг завдячити своїй нареченій Оленьці Білевич.
📚 Читайте "Потоп. Том II" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Потоп. Том II", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не без того також мусить бути, щоб над вами якiсь вироки з давнiх часiв не тяжiли?
– Та вже так! – пiдтвердили Кoсмa та Дам’ян.
– Так i я думав. З яких ви сторiн?
– Ми тутешнi.
– Де батько ранiше жив?
– У Боровичку.
– Це його було село?
– У спiльнiй власностi з паном Копистинським.
– А що з ним сталося?
– Зарубали.
– І ви мусили втiкати вiд закону. Куцо з вами, Кемличами, на гiлляках закiнчите! Кат вам посвiтить, не може бути iнакше!
Тут дверi до свiтлицi рипнули й увiйшов старий, котрий нiс глечик меду i двi склянки.
– Ідiть льох завалити.
Близнюки вийшли негайно, батько ж налив меду в одну склянку, а другу залишив порожньою в очiкуваннi, чи йому пан Анджей пити зi собою дозволить.
Але пан Кмiциц i сам пити не мiг, бо навiть розмовляв зi зусиллям, так йому рана болiла. Побачивши це, дiдуган озвався:
– Не йде мед на рану, хiба саму залити, щоб швидше згорiла. Ваша милiсть дозволить оглянути та перев’язати? Бо я не гiрше за цирульника знаюся на цьому.
Пан Анджей погодився, тож пан Кемлич зняв пов’язки й узявся оглядати рану.
– Шкiра здерта, це нiчого! Куля по дотичнiй пройшла, але там напухло.
– Тому й болiтиме…
– Бо не бiльше двох днiв минуло. Матiнко Божа! Мусив хтось дуже близько у вашу милiсть стрельнути.
– З чого робите такий висновок?
– Бо весь порох не встиг згорiти i зернята, як чорнушка, пiд шкiрою сидять. То вашiй милостi вже залишиться. Тепер хiба хлiба з павутиною прикласти.
– Не настав ще мiй час. Приготуйте хлiба з павутиною, пане Кемлич, i прикладiть якнайшвидше, бо я маю з вами побесiдувати, а щелепи ниють.
Стариган пiдозрiло зиркнув на полковника, бо в його серцi зачаiлося побоювання, що ця розмова може стосуватися тих коней, уявно вiдiбраних козаками, проте все одно заклопотався. Замiсив завчасу зволожений хлiб, а що павутини в хатi не бракувало, то не забарився перев’язати пана Кмiцицa.
– Так краще, – визнав пан Анджей, – сiдайте, пане Кемлич.
– Як накаже пан полковник, – рапортував старий, сiдаючи на краечку лави та схиляючи неспокiйно свою сиву, розпатлану голову до пана Кмiцица.
Але пан Анджей, замiсть питати чи балакати, охопив голову руками i глибоко замислився. Пiсля цього пiднявся i став ходити по кiмнатi. Часом вiн зупинявся перед паном Кемличeм i споглядав на нього неуважно, либонь, щось зважував, боровся з думками.











