Романи

– Авжеж, така важлива персона…

Еморi почервонiв, i йому здалось, що Ферренбi, якого вiн обiйшов у конкурсi в газету, невдоволено сiпнувся. Звичайно, Керрi пожартував, але газету таки не варто було згадувати.

Був погiдний день, вони наближались до узбережжя. Повiяло солоним бризом, i Еморi вже уявляв океан, довжелезнi пiщанi пляжi i червонi дахи над блакитною водою. Вони мчали крiзь маленьке мiстечко, i все бачене здiйнялось в його свiдомостi зливою емоцiй.

– Господи! Ви тiльки погляньте на це! – скрикнув вiн.

– Що?

– Випустiть мене хутчiш! Я не бачив цього вже вiсiм рокiв! Шановне товариство, зупинiть машину!

– Ну й дивак! – зауважив Алек.

– Авжеж, вiн у нас ексцентрик.

Автомобiль таки зупинили, i Еморi вискочив на узбiччя. Перед очима було море – сине i безмежне, воно ревло i шумiло. Справдi, багато банальностей було сказано про океан, але якби хтось йому тодi сказав, що те, що вiн бачив, – банальне, вiн би остовпiв вiд подиву.

– Уже час i пообiдати, – нагадав Керрi, виходячи разом з усiма. – Давай, Еморi, повертайся до реальностi. Почнемо з найкращого готелю, – продовжив вiн, – а далi подивимось.

Вони попрямували до найпристойнiшого на вигляд готелю i, зайшовши до зали, умостились за столиком.

– Вiсiм «Бронксiв»[8 - «Бронкс» – алкогольний коктейль на основi вермуту, джину й соку. Вважають, що авторство коктейлю належить вiдомому бармену Джоннi Солано. У 1934 роцi «Бронкс» включили до десятки найбiльш затребуваних коктейлiв у всьому свiтi.

Еморi трiшки перекусив, вiн пригледiв собi стiлець, з якого було видно море i вiдчутно його шумовиння. Коли обiд закiнчився, вони неквапно закурили.

– Який там рахунок?

Хтось глянув на чек.

– Вiсiм двадцять п’ять.

– Зухвалий грабiж. Дамо iм два долари i один – для офiцiанта. Керрi, збери дрiбнi грошi.

Пiдiйшов офiцiант, i Керрi повагом вручив йому долар, два долари жбурнув на чек i розвернувся йти.

– Тут, мабуть, якась помилка, сер!

Керрi взяв рахунок i критично його змiряв.

– Жодних помилок! – сказав вiн, заперечно хитнувши головою, затим порвав рахунок на клаптi, сунув обривки офiцiантовi i пiшов. Офiцiант стояв, як стовп, нерухомо i безвиразно.