Романи

Нiкому невiдомi студенти, якi набрали необхiдну кiлькiсть таких жаданих голосiв, раптом робилися поважними персонами; а тi, про кого говорили «у них все гаразд», довiдувались, що в них е прихованi вороги, i iх раптом викинули на берег i там полишили. Чимало лунало й розмов про те, щоб залишити унiверситет.

Серед своiх однокурсникiв Еморi бачив i таких, кого сторонилися тiльки за те, що вони «носили зелений капелюх», «одягалися, як манекени в поганого кравця» або «напились якось, як негоже джентльменам, прости Господи!», й узагалi через якiсь незбагненнi причини, вiдомi тiльки тим, хто вигадував усi нiсенiтницi.

Кульмiнацiею цiеi всеохопноi вакханалii «товариськостi» стала грандiозна вечiрка в Нассау Інн, де пунш лився iз велетенських чаш, i весь зал перетворився на шалене галасливе дiйство iз вихору облич.

– Привiт, Дiббi, вiтаннячко!

– Молодчина, Том, ти зiбрав багато голосiв у «Капелюсi»!

– Чуеш, Керрi…

– Ага, Керрi, я чув, ти пiшов у «Тигр» разом зi всiма штангiстами?

– Точно! А що менi робити в «Котеджi» – в цьому раю для донжуанiв?

– Кажуть, Овертон зомлiв, коли його прийняли в «Плющ».

Ти гадаеш, вiн першого дня зарееструвався? Дзуськи, рвонув у Мюррей-Додж Холл велосипедом – перевiряти, чи не помилився хто.

– А ти, старий чортяко, як потрапив у «Капелюх»?

– Вiтання!

– Навзаем. Кажуть, ти там зiбрав добру масовку…

Коли бар зачинився, вечiрка розпалась на невеликi групи i розтеклась, горлаючи, по вкритому снiгом кампусу.

Усi ще перебували у чудернацькому настроi: снобiзм i напруга нарештi були позаду, i можна робити що забажаеш упродовж наступних двох рокiв.

Набагато пiзнiше Еморi згадував цю весну другого курсу як найщасливiшу пору свого життя. Його думки були в повнiй гармонii iз реальнiстю; вiн хотiв лише плисти за течiею, мрiяти i насолоджуватись спiлкуванням iз десятками нових друзiв у цi прекраснi квiтневi вечори.

Якось ранком до нього забiг Алек Коннедж.

Прокидаючись, вiн побачив, як крiзь вiкно ввiрвалось сонце, освiтлюючи Кембел-Холл у його величнiй красi.

– Гей, вставай, чуеш, Первородний Грiх? Хутчiй збирай себе докупи! Щоб був через пiвгодини бiля Ренвiка! Хтось, вочевидь, роздобув машину. – Вiн зняв кришку бюрка i акуратно прилаштував на лiжку – з купою нотаток i вирiзок невеликих статей.

– Це ти поцупив машину? – iронiчно запитав Еморi.