Аліса в Задзеркаллі

Для шiстдесят першоi тисячi накладу з дерев’яних клiше зняли новi гальваностереотипи (треба сказати, що дерев’янi клiше, якi жодного разу не використовували як друкарськi форми, збереглися в тому самому чудовому станi, в якому були вперше вирiзанi 1871 року). Всю книгу передрукували в новому шрифтi. В тому випадку, якщо комусь здасться, що художне оформлення цього перевидання поступаеться оригiналу, знайте, що це сталося не через брак зусиль автора, видавця чи друкаря.

Користуючись нагодою, оголошую також, що «Алiсу для малюкiв», яка донинi коштувала чотири пенси, вiдтепер можна буде придбати на тих самих умовах, що й звичайнi шилiнговi книжки з картинками, хоч я й певен, що вона в усьому незрiвнянно за них краща (це не стосуеться самого ТЕКСТУ, бо про нього менi судити не годиться).

Чотири пенси були для неi чесною цiною, враховуючи величезнi першозатрати, якi довелося менi понести для ii видання; та оскiльки Публiка фактично оголосила: «Ми НЕ СТАНЕМО платити бiльше шилiнга за книжку з картинками, хоч би з яким смаком вона була оформлена», я готовий понести на цiй книзi чистi збитки, аби маленькi читачi, для яких вона й була написана, не залишилися взагалi без неi. Отож тепер я продаю ii за таку цiну, що, можна вважати, просто дарую.

Рiздво 1896 р.

Роздiл I

Задзеркальний будинок

Не випадало сумнiватися в одному: БІЛЕ кошеня до цього було не причетне… це була цiлковита провина чорного кошеняти. Адже бiлому протягом останнiх п’ятнадцяти хвилин стара кiшка без упину вилизувала писочок (i воно попри все мужньо це зносило), отож, як бачите, бiле кошеня аж нiяк не могло утнути цю витiвку.

Дiна вмивала своiм дiтлахам личка так: спершу вона однiею лапою притискала бiдолашну iстотку за вухо до пiдлоги, а тодi iншою протирала весь писочок, проти шерстi, починаючи з носа. І саме зараз, як я вже сказав, кiшка натхненно вовтузилася з бiлим кошеням, яке лежало сумирно й навiть намагалося муркати – вiдчуваючи, поза сумнiвом, що все це робиться для його власного добра.

Але з чорним кошеням Дiна розiбралася ще в обiд, i тому, поки Алiса згорнулася калачиком у кутку великого фотеля, почасти базiкаючи сама до себе, а почасти куняючи, кицька зчинила грандiозну веселу метушню з мотком прядива, яке Алiса перед цим намагалася змотати. Вона качала його туди й сюди, доки нитки знову не розмоталися, й тепер вони лежали розволоченi по всьому килимку бiля камiна, а кошеня ганялося за своiм власним хвостом посеред цього безладу.