Історія Флоренції. Державець

Добре усвiдомлюючи сили герцога, вони вирiшили тiльки умовляти його та спробувати, якщо опiр уже неможливий, переконати його вiдмовитися вiд задуму або ж хоча б зробити його самовладдя не таким уже й суворим. І ось кiлька членiв Синьорii вирушили до герцога, i один iз них звернувся до нього з такою промовою. «Ми прийшли до вас, синьйоре, насамперед за вашим викликом, а потiм за указом вашим про всенароднi збори, бо нам здаеться безсумнiвним, що ви прагнете надзвичайними заходами домогтися того, чого ми не хотiли вам дати законним порядком.

Ми аж нiяк не маемо намiру силою опиратися вашим задумам, ми тiльки хочемо, щоб ви зрозумiли, яким важким буде для вас тягар, який ви збираетеся на себе покласти, щоб ви завжди могли згадувати про нашi поради та про тi, зовсiм протилежнi, якi дають вам люди, стурбованi не вашою користю, а прагненням наситити свою злобу. Ви хочете перетворити на раба мiсто, яке завжди жило вiльно, бо влада, яку ми колись вручали неаполiтанським королям, означала спiвдружнiсть, а не поневолення. Чи подумали ви про те, що означае для такого мiста i як потужно звучить у ньому саме слово «свобода»? Слово, якого сила не здолае, час не зiтре, жоден дар не заступить. Подумайте, синьйоре, якi сили будуть потрiбнi, щоб тримати таке мiсто в рабствi. Тих, що ви отримаете ззовнi, буде недостатньо, а внутрiшнiм ви довiритися не зможете, бо нинiшнi вашi прихильники, що штовхають вас на цей крок, розправившись з вашою допомогою зi своими недругами, вiдразу ж шукатимуть способiв знищити вас, аби залишитися в панiвному становищi. Низи, яким ви зараз довiряете, змiнюються за найменшоi змiни обставин, тож будь-якоi митi все мiсто може перетворитися на вашого ворога, згубивши i себе, i вас. Лiкiв проти цiеi бiди немае, бо убезпечити свое панування можуть лише володарi, у котрих мало ворогiв, яких легко знешкодити, пославши на смерть або у вигнання. Але коли ненависть оточуе тебе зусiбiч, не може бути безпеки, бо не знаеш, звiдки загрожуе удар, а, побоюючись усiх, не можна довiряти нiкому. Намагаючись позбутися загрози, тiльки посилюеш небезпеку, бо всi скривдженi розпалюються ще бiльшою ворожнечею i ще лютiше готовi мститися. Немае сумнiву, що час не може угамувати спрагу свободи, бо як часто бували охопленi нею в багатьох мiстах жителi, що нiколи самi не вiдчули ii смаку, але любили ii з пам’ятi, залишеноi iхнiми батьками, i, якщо iм вдавалося знову здобути свободу, вони захищали ii з великим завзяттям, зневажаючи будь-яку небезпеку.