Історія Флоренції. Державець

Читаючи цю книгу, Ви, Ваше найсвятiше блаженство, насамперед побачите, наскiльки великим лихом i владою багатьох можновладцiв супроводжувалися пiсля занепаду Римськоi iмперii на Заходi змiни в долях iталiйських держав; побачите, як римський первосвященник, венецiанцi, королiвство Неаполiтанське i герцогство Мiланське першими досягли державностi й могутностi в нашiй краiнi; побачите, як вiтчизна ваша, саме завдяки роздiленню своему позбувшись iмператорськоi влади, залишалась роздiленою до тiеi пори, коли нарештi дiстала управлiння Вашого дому.

Ваше найсвятiше блаженство особливо наказали менi викладати великi дiяння ваших предкiв таким чином, щоб видно було, наскiльки я далекий вiд хоч якихось лестощiв. Бо якщо Вам любо чути з вуст людських щиру похвалу, то хвала брехлива, яка шукае блага, нiколи не може бути Вам до серця. Та це i викликае моi побоювання, нiби я, говорячи про добросердiсть Джованнi, мудрiсть Козiмо, гуманнiсть П’еро, пишнiсть i передбачливiсть Лоренцо, не заслужив вiд Вашоi святостi докору щодо недотримання ваших вказiвок. Однак тут я маю можливiсть виправдатися як перед Вами, так i перед усiма, кому оповiдь моя не сподобалась би, як така, що не вiдповiдае дiйсностi. Бо, виявивши, що спогади тих, хто в рiзний час писав про ваших предкiв, сповненi всiляких похвал, я мусив би або показати iх такими, якими побачив, або замовчати iхнi заслуги, як чинять заздрiсники. Якщо ж за iхнiми високими iдеалами ховалося честолюбство, вороже, на думку деяких людей, загальному благу, то я, не угледiвши його, не мусив i згадувати про нього. Бо впродовж усiеi моеi оповiдi нiколи не мав я намiру анi прикрити шляхетну справу благолiпною личиною, анi кинути тiнь на похвальне дiяння пiд приводом того, нiби його мета негiдна. Про те, наскiльки далекий я вiд лестощiв, свiдчать усi роздiли моеi оповiдi, особливо ж публiчнi промови або приватнi судження як у прямiй, так i в опосередкованiй формi, де у висловах i в усiй манерi оповiдача у найпевнiший спосiб виявляеться його натура. Чого я уникаю – то це лайливих слiв, бо гiднiсть та iстиннiсть оповiдi вiд них нiчого не виграють. Кожен, хто без упередження поставиться до моiх писань, може переконатися в моiй безсторонностi, насамперед зауваживши, як небагато я говорю про батька Вашоi святостi. Причина тому – його коротке життя, через що вiн не мiг стати вiдомим, а я був позбавлений можливостi уславити його. Однак пiшли вiд нього справи великi й славетнi, бо став вiн батьком Вашоi святостi.