Гітара, кості, кастет

Святковий вигляд приймальнi – не бiльш як оманлива пелена, за якою ховаеться безперервна дiлова метушня. Це всього-на-всього пухка рукавиця на броньованому кулаку, усмiшка на обличчi боксера-професiонала.

Найбiльше це усвiдомлювала трiйця юнакiв, що одного квiтневого ранку очiкувала на зустрiч бiля кабiнету мiстера Джирарда. Щоразу, коли дверi з написом «Стороннiм вхiд заборонено» здригалися пiд натиском грандiозних справ, вони, не дивлячись один на одного, нервово сiпалися. Цiй трiйцi ще й тридцяти не було, кожен тiльки-но зiйшов з потяга й не знав один одного.

Якоiсь митi юнак iз вугiльно-чорними очима й таким самим волоссям вийняв пачку цигарок i невпевнено запропонував двом iншим. Але, вислухавши iхню ввiчливо сполохану вiдмову, вiн швидко озирнувся й повернув на мiсце недоторкану пачку. Пiсля цього делiкатного епiзоду наступила довга мовчанка, яку порушувала лиш канарка-тикер, вiдстукуючи курс акцiй в пташиному королiвствi.

Коли годинник у стилi Людовика XIII вибив дванадцяту годину, дверi з написом «Стороннiм вхiд заборонено» натужно, мовби долаючи опiр, вiдкрилися, i завзята секретарка запросила вiдвiдувачiв увiйти. Вони дружно встали.

– Тобто… всiм трьом? – дещо розгублено запитав найвищий.

– Усiм трьом.

Не оглядаючись i мимоволi демонструючи маршову ходу, вони перетнули кiлька примiщень-форпостiв i нарештi вступили у власний офiс Сайруса Джирарда, чий соцiальний статус на Вол-Стрiт можна було порiвняти зi статусом Теламонiда Аякса[3 - Аякс Теламонiд – в давньогрецькiй мiфологii грецький герой, який брав участь в облозi Троi.

На вигляд – тихий, худорлявий чоловiк шiстдесятирiчного вiку; мав тонке, неспокiйне обличчя та яснi, довiрливi очi, мов у немовляти. Коли увiйшла процесiя з трьох молодикiв, вiн звiвся i з посмiшкою звернув до них погляд.

– Перрiш? – нетерпляче запитав вiн.

– Так, сер, – вiдгукнувся високий молодик, i Сайрус Джирард привiтав його, обмiнявшись рукостисканням.

– Джонс?

Так звали чорноокого юнака з вугiльним волоссям. Вiн вiдповiв на посмiшку Сайруса Джирарда й iз легким пiвденним акцентом запевнив, що радий знайомству.

– А ви, значить, Ван Бюрен, – звернувся Джирард до третього.

Ван Бюрен пiдтвердив. Очевидно, то був житель великого мiста – незворушний та вдягнений за останньою модою.

– Сiдайте, – запросив Джирард, з цiкавiстю оглядаючи вiдвiдувачiв.