Пані Боварі

І все ж таки, якби Шарль захотiв, якби вiн здогадався, якби його погляд хоч один раз пiдхопив ii думку, – iй здавалось, що серце ii прорвалося б раптовою щедрiстю, як падають iз дерева достиглi плоди, коли його труснути рукою. Але що тiснiше сплiталося iх iнтимне життя, то глибше ставало внутрiшне вiдчуження Емми.

Розмови Шарля були пласкi, як вуличнi тротуари, загальники проходили в них одноманiтною плетеницею в своему буденному вбраннi, не викликаючи нi хвилювання, нi смiху, нi задуми. Вiн сам признавався, що, живучи в Руанi, нi разу не поцiкавився сходити в театр подивитись паризьких акторiв.

Вiн не вмiв нi плавати, нi фехтувати, нi стрiляти з пiстолета, i, коли Емма якось натрапила в романi на якийсь незнайомий термiн верховоi iзди, вiн не змiг пояснити його значення.

А хiба ж мужчина не повинен знати всього, вiдзначатися у всiх сферах людськоi дiяльностi, втаемничувати жiнку у всi пориви пристрастi, у всi тонкощi й секрети життя? А от вiн нiчого не вчив ii, нiчого не знав, нiчого не бажав. Вiн гадав, що Емма щаслива! І ii дратували його благодушний спокiй, його вайлувата безтурботнiсть i навiть щастя, що вона дарувала йому.

Інодi вона малювала; для Шарля було великою втiхою стояти бiля неi й дивитись, як вона схиляеться над папером i, мружачись, розглядае свою роботу або лiпить пучками галочки з хлiба. Що ж до гри на фортепiано, то чим швидше бiгали ii пальцi, тим бiльше захоплювався Шарль. Емма с апломбом вистукувала по клавiшах, пробiгала не вiдриваючись усю клавiатуру зверху донизу.

Старий iнструмент iз деренчливими струнами вигримував на все село, коли вiкно було розчинене, i часто писар судового пристава, проходячи по дорозi без шапки, у виступцях, з якимсь папером у руках, зупинявся послухати.

Крiм того, Емма розумiлася на господарюваннi. Пацiентам вона надсилала рахунки за вiзити в формi доладно написаних листiв, що не мали нiчого спiльного з канцелярщиною. У недiльнi днi, коли на обiд приходив якийсь сусiда, вона завжди прихитрялась почастувати його виборною стравою; ренклоди вона майстерно вкладала пiрамiдками на виноградному листi, варення в неi подавалось на тарiлочках; вона навiть мала намiр придбати спецiальний посуд для полоскання рота перед десертом.

Вiд усього цього авторитет Боварi чимдалi зростав.

Кiнець кiнцем Шарль i сам став поважати себе за те, що мае таку жiнку. Вiн iз гордiстю показував вiдвiдувачам ii роботи – два ескiзи олiвцем, якi вiн оправив у широкi рамки й повiсив у залi на довгих зелених шнурках.