На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пані Боварі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пані Боварі

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Пані Боварі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пані Боварі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Гюстав Флобер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Найвідоміший роман видатного французького письменника Гюстава Флобера (1821–1880) «Пані Боварі» (1856) став енциклопедією французького провінційного життя XIX століття. Автор розповів про історію подружньої зради в родині Шарля Боварі, про захоплення його дружини Емми Боварі та її самогубство на ґрунті сердечних і життєвих розчарувань. За цей твір Фло бер був притягнений до суду: книжку вважали замахом на суспільну мораль. Після сенсаційного судового процесу його було виправдано. Письменник зумів не тільки створити правдиву картину французького життя, а й розкрити драму повсякденного існування людини.
До видання також увійшла повість Флобера «Проста душа».
📚 Читайте "Пані Боварі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пані Боварі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн чув про горе, що спiткало лiкаря, i намагався втiшити його.
– Знаю, знаю i я таке лихо, – казав вiн, плескаючи його по плечу, – бодай його нiкому не знати! І я, коли свою покiйницю поховав, то все було iду кудись у поле, щоб людей не бачити; упаду десь пiд деревом, та вже плачу-плачу, та все бога кличу, та все йому верзу – що, й сам не знаю… Побачу було крота на гiлляцi[6 - …крота на гiлляцi… – В Нормандii у мисливцiв був звичай вiшати вбитих кротiв на деревах.] – висить, а черва аж кишить йому в животi, – та й думаю: чому i я не здох? А як згадаю, що iншi в цей час до жiнок своiх туляться, то було аж по землi цiпком щосили б’ю.
Шарль послухався й поiхав у Берто. Усе там було по-старому, як i п’ять мiсяцiв тому, тiльки грушi стояли вже в цвiту та дядько Руо зовсiм оклигав, мотався туди-сюди по хазяйству, i на фермi нiби аж повеселiшало.
Вважаючи за свiй обов’язок оточити лiкаря всiлякою увагою – горе ж яке у чоловiка! – старий прохав його не ходити простоволосим, говорив до нього пошепки, як до хворого, i навiть удавав, що сердиться, коли гостевi не зготували на обiд чогось легенького – крему якогось чи грушевого узвару. Коли Руо став розповiдати анекдоти, Шарль упiймав себе на тому, що смiеться, але тут же враз згадав про жiнку й нахмурився. Подали каву, вiн перестав про неi думати.
Вiн згадував про неi все рiдше й рiдше, звикаючи жити одинцем, а приемне вiдчуття незалежностi допомагало йому забувати про самотнiсть. Тепер вiн мiг снiдати й обiдати, коли йому заманеться, мiг коли завгодно виходити з дому й повертатися, не даючи нiкому звiту, а коли дуже стомлювався, смiло розлягався на лiжку на всю широчiнь. І вiн вилежувався, нiжився, вислухував вiд знайомих слова спiвчуття. Крiм того, смерть жiнки чимало сприяла поширенню його практики.









