Аліса в Задзеркаллі

Вони прогулювалися парами!

– Тут Чорний Король i Чорна Королева, – казала Алiса пошепки, адже боялася iх налякати, – а он Бiлий Король i Бiла Королева сидять на краю совочка для попелу… а там двi тури прогулюються попiд ручки… Не думаю, що вони можуть мене чути, – продовжила вона, нахиляючи голову ближче, – i я майже впевнена, що вони не можуть мене бачити. Я почуваюся якось так, нiби невидима…

Тут щось почало верещати на столi позаду Алiси. Вона повернула голову на звук i встигла побачити, як один Бiлий Пiшак беркицьнувся й став сукати нiжками.

– Це голос мого дитятка! – закричала Бiла Королева i промчала повз Короля так стрiмко, що скинула його в попiл. – Моя золотенька Лiлi! Мое королiвське кошеня! – І вона завзято подерлася вгору камiнною решiткою.

– Королiвське абищо! – сказав Король, потираючи носа, забитого при падiннi. Вiн мав право ТРІШЕЧКИ дратуватися на королеву, адже був притрушений попелом з голови до п’ят.

Алiсi не терпiлося стати комусь у пригодi, тож, оскiльки бiдолашна крихiтка Лiлi аж заходилася криком, дiвчинка спiшно пiдхопила Королеву i поставила на стiл поруч з ii галасливою донечкою.

Королева охнула й сiла: через блискавичну подорож у повiтрi в неi забило дух, i протягом хвилини чи двох iй було пiд силу тiльки мовчки притискати до себе Лiлi. Щойно Королева трохи перевела подих, вона гукнула до Бiлого Короля, котрий сидiв набурмосено серед попелу:

– Стережися вулкана!

– Якого вулкана? – спитав Король, стривожено вдивляючись у полум’я, нiби там було найдоречнiше для вулкана мiсце.

– Здув… мене… вгору, – засапано видихнула Королева, яка все нiяк не могла як слiд перевести дух. – Будь обережний, пiдiймайся… звичайним шляхом… пантруй, щоб тебе не здуло!

Алiса дивилася, як Бiлий Король поволi повзе решiткою, переступаючи з прута на прут, поки не сказала:

– Божечки, та в такому темпi ви будете добиратися до стола не одну годину.

Проте Король не звернув на запитання жодноi уваги: було цiлком очевидно, що вiн не може нi чути, нi бачити ii.

Тож Алiса пiдiбрала його дуже обережно й перенесла значно повiльнiше, нiж Королеву, щоби ще i йому не забити памороки. Але, перш нiж поставити Короля на стiл, вона подумала, що його варто трохи обтрусити, бо вiн був геть виваляний у попелi.