Пітер Пен

Пан Дарлiнг хотiв було кинутися нагору сходами, але панi Дарлiнг зробила йому знак, щоб вiн пiдкрався потихеньку. Вона навiть намагалася змусити свое серце стукотiти тихiше.

Чи встигнуть вони вчасно дiстатися до дитячоi кiмнати? Якщо так, то буде просто чудово для них, i ми зможемо зiтхнути з полегшенням, але тодi не буде нiякоi казки. З iншого боку, якщо вони не встигнуть, то я урочисто обiцяю, що все закiнчиться добре.

Батьки дiсталися б вчасно до дитячоi кiмнати, якби зiроньки не стежили за ними. Вони знову подули на вiкно i вiдчинили його, а найменша зiрочка пискнула:

– Виходь, Пiтере!

І Пiтер збагнув, що не можна бiльше гаяти нi секунди.

– Гайда! – гукнув вiн наказовим голосом i тут же виплив повiтрям у нiч, за ним подалися Вендi, Джон i Майкл.

Пан i панi Дарлiнг, а також Нена вбiгли в дитячу кiмнату занадто пiзно. Пташки випурхнули з гнiзда.

Роздiл 4

Полiт

«Другий поворот праворуч, а далi прямо до самого ранку».

Тодi Пiтер сказав Вендi, що це i е те мiсце, де розташована Нiколандiя.

Але навiть пташки, що вмiють читати мапи i звiряються з ними за вiтром, навiть вони не змогли б нiчого вiдшукати за такою адресою. Пiтер, бачте, бовкнув те, що йому лиш спало на думку в ту мить.

Однак спочатку супутники довiряли йому беззастережно. Вони так захопилися польотом, що весь час кружляли, облiтали круглi дзвiницi i гострi шпилi будiвель, все, що траплялося iм на шляху.

Джон i Майкл мчали наввипередки, i Майкл вирвався уперед.

Вони згадували, з якою недовiрою не так давно ставилися до самоi можливостi лiтати по кiмнатi.

Не так давно це було. Але наскiльки давно? Вони вже летiли над морем, перш нiж ця думка стала турбувати Вендi всерйоз. Джон вирiшив, що це було iхне друге море i iхня третя нiч.

Часом ставало темно, часом – знову свiтло, було то дуже холодно, то знову спекотно. Невже вони й справдi iнколи почувалися голодними, або ж вони просто прикидалися, адже Пiтер був такий веселий i винайшов новий спосiб годувати iх?

Його метою було переслiдування птахiв, якi тримали в дзьобах iжу, що годилася i для людей, i викрадення харчiв у них.

А птахи своею чергою вiдбирали iжу назад. І так вони весело ганялися одне за одним цiлi милi, розсуваючи таким чином межi прояву доброi волi. Але Вендi зауважила з нiжною турботою, що Пiтер не здаеться, хоча й розумiючи, що це був доволi дивний спосiб отримати свiй хлiб iз маслом, якщо врахувати, що iснують й iншi способи зробити це.