Пітер Пен

Пан Дарлiнг вихвалявся перед Вендi, що ii мати не тiльки кохала його, але й поважала. Вiн був одним iз тих експертiв, хто знае все про бiржi й акцii. Звiсно, нiхто цього до пуття не знае, але чоловiк знав бiльше за iнших, тому часто повiдомляв, що акцii пiднялися чи впали, з таким виглядом, що будь-яка жiнка стала б його поважати.

Панi Дарлiнг виходила замiж уся в бiлому, вона ще якийсь час захоплювалася малюванням квiтiв, дуже тiшилася тим, наче це була якась гра. Та часом iй це набридало, квiти гинули, а замiсть них з’являлися малюнки дiтей без облич.

Вона малювала iх, коли зрозумiла, що треба рухатися далi. Дiти спочатку з’явилися в уявi панi Дарлiнг.

Першою народилася Вендi, потiм був Джон, а пiсля нього – Майкл.

Через тиждень чи два пiсля того, як Вендi з’явилася на свiт, батьки довго сумнiвалися, чи зможуть вони ii залишити, адже доведеться годувати ще один рот. Пан Дарлiнг страшенно радiв, але вiн був дуже серйозний, сiв на краечок лiжка панi Дарлiнг, узяв ii за руку i полiчив витрати, в той час як вона благально дивилася на нього.

Вона хотiла ризикнути: хай буде, що буде, але вiд свого не вiдступиться. Натомiсть чоловiк озброiвся олiвцем та аркушем паперу, i якщо вона плутала його своiми зауваженнями, то доводилося починати все знову.

– Не перебивай, – благав вiн ii. – У мене в кишенi е фунт i сiмнадцять шилiнгiв, а ще два шилiнги шiстдесят пенсiв – в офiсi. Я можу не пити каву на роботi, це заощадить десять шилiнгiв – тож виходить два фунти дев’ять шилiнгiв шiсть пенсiв, та з твоiми вiсiмнадцятьма шилiнгами i трьома пенсами це буде триста дев’яносто сiм, п’ять iз нульовим залишком у моiй чековiй книжцi становитиме вiсiмсот дев’яносто сiм… Хто там бешкетуе? Вiсiмсот дев’яносто сiм, крапка i додати сiм… Нiчого не кажи! Та ще фунт ти позичила тому чоловiковi, який приходив до нас… Тихiше, люба… Крапка… i завести дитину, але ти вже це зробила! Я сказав: дев’ятсот дев’яносто сiм? Так, я сказав: дев’ятсот дев’яносто сiм.

Питання лише в тому, чи зможемо ми прожити на дев’ятсот дев’яносто сiм фунтiв на рiк?

– Ще й як зможемо, Джордже, – запевнила дружина чоловiка. Бо вона була на боцi Вендi, яка була важливiшою за них обох.

– Не забувай про свинку, – попередив вiн майже загрозливо i знову почав лiчити. – На свинку – фунт, це те, що я вiдклав, але вважаю, що на це вдасться витратити тридцять шилiнгiв. На кiр треба пiвтора, та й кашлюк обiйдеться не менш нiж у половину цього.