Про військове мистецтво

Тож майте на увазi, що такi лiтери позначають:

o – пiхотинцi зi щитами;

n – пiхотинцi з пiками;

x – декурiони (начальники десяткiв);

v – велiти дiючi (застрiльники);

u – велiти запаснi;

C – центурiони (начальники сотень);

T – командир батальйону;

D – командир бригади;

A – головнокомандуючий;

S – музика;

Z – стяг;

r – важка кiннота;

e – легка кiннота;

? – артилерiя.

Книга перша

Я вважаю, що кожну людину пiсля ii смертi можна хвалити без сорому, бо тодi вiдпадае всякий привiд i всяка пiдозра в догоджаннi; тому я, не вагаючись, вiддам хвалу нашому Козiмо Ручеллаi, iменi якого я нiколи не мiг згадати без слiз, бо пiзнав в ньому всi якостi, якi друг може вимагати вiд друзiв, а батькiвщина – вiд громадянина.

Не знаю, чи дорожив вiн чимось настiльки (не виключаючи й самого життя), щоб радо не вiддати це своiм друзям; не знаю такоi справи, якоi б вiн мiг злякатися, бачачи в нiй благо для вiтчизни. Заявляю вiдкрито, що серед багатьох людей, з якими я був знайомий i спiлкувався у справах, я не зустрiчав людини, душа якоi була б бiльш вiдкритою всьому великому i прекрасному.

В останнi хвилини життя вiн сумував з друзями про те, що йому судилося померти в лiжку молодим i невiдомим i що не виповнилося його бажання принести всiм справжню користь; вiн знав, що про нього можна буде сказати тiльки одне – помер вiрний друг. Однак, хоча справи його залишилися незавершеними, ми та iншi, хто знав його добре, всi можемо свiдчити про високi його якостi.

Дiйсно, доля не була до нього настiльки ворожою i не завадила йому залишити пiсля себе деякi тендiтнi пам’ятки його блискучого розуму: такими е деякi його твори i любовнi вiршi, в яких вiн, хоча i не був закоханий, вправлявся в молодi роки, щоб не витрачати часу даремно в очiкуваннi, поки доля направить його дух до думок бiльш пiднесених. Вiршi цi ясно показують, як щасливо висловлював вiн своi думки i яких вершин вiн мiг би досягти в поезii, якби повнiстю присвятив себе iй.

Тепер, коли доля забрала в мене такого друга, менi залишилася, як здаеться, едина розрада – радiсно про нього згадувати i повторювати його влучнi слова або глибокодумнi мiркування. Саме живий спогад – це бесiда його у себе в саду з синьйором Фабрiцiо Колонною, пiд час якоi названий синьйор докладно говорив про вiйну, здебiльшого вiдповiдаючи на гострi i продуманi питання Козiмо.