Про військове мистецтво

Якби ви вивчали постанови перших римських царiв, i особливо Сервiя Тулiя, ви б побачили, що подiл на класи являе собою не що iнше, як загальне озброення народу, що давало можливiсть негайно зiбрати вiйсько для захисту мiста.

Повернемося, однак, до питання про вибiр солдатiв. Я знову скажу, що, якби менi довелося поповнювати вже iснуюче вiйсько, я би брав сiмнадцятирiчних юнакiв; якби я створював нове вiйсько, я закликав би людей будь-якого вiку – вiд сiмнадцяти до сорока, щоб можна було одразу поставити iх до справи.

КОЗІМО. Чи звертали б ви при цьому виборi увагу на iх ремесло?

ФАБРІЦІО. Вiйськовi письменники проводять цю вiдмiннiсть, оскiльки вони не радять брати в солдати птахоловiв, рибалок, кухарiв, а також людей, промисли яких безчеснi або полягають лише в тому, щоб звеселяти iнших; навпаки, вони наполягають на заклик насамперед хлiборобiв, а потiм слюсарiв, ковалiв, теслярiв, м’ясникiв, мисливцiв i тому подiбних.

Я би звертав мало уваги на цi вiдмiнностi, оскiльки треба було б складати думку про доброякiснiсть людини за ii ремеслом, але я б дуже зважав на це, оскiльки воно показуе, яким чином можна з бiльшою користю застосовувати рiзнi здiбностi людини.

З цiеi ж причини селяни, якi звикли обробляти землю, краще за кого-небудь iншого, бо з усiх iснуючих це ремесло може бути застосоване у вiйську найкраще. Потiм – слюсарi, теслi, ковалi, каменярi, яких у вiйську мае бути багато; iхне ремесло часто може стати в нагодi, i дуже добре мати в вiйську солдатiв, вiд яких бувае подвiйна користь.

КОЗІМО. Як розпiзнати людей, придатних або непридатних для вiйськовоi справи?

ФАБРІЦІО. Я буду говорити зараз про вибiр солдатiв для навчання нового вiйська, але при цьому менi доведеться сказати i про те, як вiдбирати людей для поповнення вiйська, вже дiючого. Вибираючи солдата, ти пiзнаеш його придатнiсть або з досвiду, коли вiн зробив який-небудь подвиг, або за припущенням. Не може бути доказiв вiйськовоi доблестi у людей, якi вiдбираються вперше i нiколи ще не служили; тому в новоi мiлiцii цi докази зустрiчаються рiдко або вiдсутнi зовсiм.

Якщо не можна судити з досвiду, судiть за припущенням, тобто за вiком, ремеслом i виглядом солдата.

Про першi двi ознаки я вже говорив, залишаеться сказати про третю. Багато хто, як Пiрр, вимагають, щоб солдат був високого зросту: iншi, як Цезар, звертали увагу тiльки на тiлесну силу. Ця сила тiла i духу виражаеться в статурi i зовнiшностi.