Міражі

Стоiть – на брамi – мiжсвiтiв сторожа,

В майбутне – хоботи зануривши – й в минуле,

Де – знов – з початку – все криве – й змарнiле.

Й вiд первiсних площин – самi тунелi.

Вiтри – новi критерii – в аналах.

Ворушаться – ще без ознак – iстоти —

Новi, що – пробують – на ноги – стати, —

За милицi – i первнi, i пластиди. —

Й на шию й груди – шалик – вiд застуди,

Тiка, – хутчiй вiд свiтла, – тлiн-страшко,

А то – ще в пил – й його – космiчний шкiц!

І ДІЙСНІСТЬ – ЗНОВУ – ДОКОРІННО – СПЕКТР

У просвiтку, що – надсвiти, – хмелина,

Артерiя, що – зiбгана колона,

Де мармур – переходить – в порцеляну, —

В лягунi – острiв – на краю вiдлуння.

Меридiяни – теж – своi гормони,

Що улягають – атмосферним змiнам.

Єдинi товтри, що – каркас iмунний,

На прапорцi неоновi – в туманi. —

Вбiк – цятки – розпочавсь – новий процес.

Шукач – стискае – мiнерал – в руцi,

Який – вiтрилом – краевид пустельний,

Де – мить тому – ще дендропарки – й штольнi.

Та – з ворохобникiв хтось – з вiтром – пакт,

І дiйснiсть – знову – докорiнно – спектр.

ЩЕ – МИТЬ, КОЛИ – НАВКРУГ – САДИ

День – з ранку без причини – набурмосивсь,

Й стрiлки буття – вскач – помiняти – змусив.

Лиш сiрники – цунамi – встигло – з мису,

Заки – назад – на зозулясту – масу,

Яку – ногою – з берега – пацан,

Котрий – кресало часу – у руцi. —

Пес поруч: кайнозой i мiоцен.

Й вiвтар, де, – замiсть немовлят, – вiвцю.

Й камiннi плити – з верств, – в яких – вертiй —

Нашарування – знов – переверта,

Щоб – дiйсносте, – що – живчик, – коренище,

Аби назавжди: що – куди, – i нащо, —

Бо комашня – й його вже – обсiда,

Хоча – ще мить, коли – навкруг – сади.

КОНТРАФАГОТ

Вiд сонця – залишилася – колючка.

Свiтло i пiтьма – муром – навкулачки.

Жебрак – на публiку – своi болячки.

Про травми – лiтня панна – вiд розлучень,

Стiл – шкетик, що – i зi слоiка – нардек,

Який на всю рiвнину – акведук.

Й за акведуком – корабельний док. —

Дiд – в затiнку – пiвголосом – кондак,

Аби – нiколи – стрiли – зi стрiльницi. —

Фортуна – про напарника – й канарцi.

Лиш про тяг – стулки шаф – часами – шарпа —

Столiть минулих, – де таргани-шурпи[3 - Шурпа – привид, мара, потвора.],

Що – сновигають, i – нiяк – iх – геть, —

Щоб – сенс життя, яке – в контрафагот.

ЩЕ РАЗ ПРО МІСТО – НА ВОДІ

На мармурових сходах – спить – бухарик.