Спокуси святого Антонія

Спокуси святого Антонiя

Емма Андiевська

«Спокуси святого Антонiя» Емми Андiевськоi – поетична збiрка, у якiй авторка в метафоричнiй формi створюе образи вiдомого бiблiйного сюжету***. Емма Андiевська здiйснюе переклад образiв живопису на лiтературу, зокрема, у рядках цiеi збiрки можна побачити триптих художника Іеронiма Босха «Спокуси святого Антонiя», однойменнi гравюри М. Шонгауера та однойменну картина С. Далi. Свiтову славу письменницi принесли прозовi твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапiта», «Тигри», «Казка про яян», поетичнi збiрки «Народження iдола», «Наука про землю», «Вiлли над морем», «Мiражi», «Мiста-валети», «Шухляднi краевиди» та iн.

Емма Андiевська

СПОКУСИ СВЯТОГО АНТОНІЯ

СПОКУСИ СВЯТОГО АНТОНІЯ

I

Я весь в Тобi, так ставши однооким,

Що й дихати менi, крiм Тебе, нiчим.

Все, що не Ти, – лиш тлiн i порожнеча.

Мiж плiвок з’яв я довго й марно никав,

Шукаючи Твоiх дорожнiх знакiв,

І от тепер я зупинився, – й наче

На мене одягли прозорi ночви:

І я – вже Ти, який мене спонукав,

Щоб все буття розкрилося, як жолудь,

Тiеi митi, як iз мене жили

Тягнули бiси, ще й – ножем кухонним!

Та попри зло, о Боже мiй коханий,

Цей свiт, де Ти створив струмки i кедри,

Нi, – не на друзки, як стару макiтру!

ІІ

Не свiтло – нескiнченнi мури з пемзи,

Що в них застрягли духи пiтьми спрутом

І б’ють мене кочергами, – навпроти

Із пащi – просто в серце – довгий пазур,

А я – рiка, де Бога й чорта – позов, —

І човен.

І ось мене колошкають зi спритом

Мармизи пекла зрана i допiзна.

Я залишив мерзенне, хиже й пiдле,

Аби мене скубли отут, як падло,

Стонiжки з пиками звiрюк й ехидни.

Не знаю вже, це я чи свiтло худне,

Втомився я, а Ти, як в ранi – сiль —

Невже нiколи я – Твоiх осель?

ІІІ

Падiння це чи просто – в свiтло спуск,

Що так у без’язикiсть завело,

Аби в менi Ти, Боже, як валун,

Й живцем – печiнку – не орел – Твiй перст?

Бiсище губку з оцетом – на спис —

Й менi вуста, де на хрестi з волань

Я так дослухуюсь Твоiх велiнь,

Що я – не я, а свiтла чорний спазм,

А Ти в менi – ще дужче перегини,

Щоб я – не з пiтьмою – з Тобою перегони

Повз бiсiв нескiнченнi колонади.