Священна книга гоповідань

Анатолiй Днiстровий

* * *

Дiтей вчить те, що iх оточуе.

Якщо дитина живе з вiдчуттям безпеки – вона вчиться вiрити.

    Марiя Монтессорi

Без зла i злочину нi до чого в свiтi не дiйдеш i помножиш зло, якщо сам не вирiшиш зробити зло разом за всiх i цим кiнчити його.

    Андрей Платонов

Не розумiю людей, якi хочуть вичистити мiста вiд голубiв. Жоден голуб ще нiколи нiкого й пальцем не торкнувся.

    Майк Тайсон

Чьо

«що», «де», «коли»

Жили собi за тридев’ять понтiв три пацани.

Багатьом дiтям батьки дають подвiйнi iмена. От i цих обох пацанiв звали подвiйно: Іван-Іван. Третього теж. Вони називали одне одного скорочено, щоб не заплутатися. І-раз, І-два, І-три. Як вальс.

Пацани завжди ходили навприсядки, бо настiльки звикли сидiти навпочiпки, що розiвчилися розправляти своi колiна, немов крила. У майбутнiх дипломних роботах антропологiв можна стверджувати, що на прикладi цих Іванiв вiдбулася зворотна еволюцiя. Тобто люди знову еволюцiйно попрямували в сторону плазунiв.

У них був один мозок на трьох. Тобто всi, хто з ними знайомився, завжди приходили до висновку, що в черепi кожного з трьох Іванiв була лише третина середньостатистичного айк’ю. Напевно, саме через те, що вони вiдчували спiльнiсть мозку, брати мiж собою спiлкувалися короткими фразами на кшталт «чьо», «сиш», «ваще». Цi слова були замiнниками слiв «що», «де», «коли».

Усi двадцять чотири години доби в них був вiльний вiд роботи час.

нара йонi

Одного ранку І-раз прокинувся вiд того, що клiпнув. У нього була купа нiштякового настрою, хотiлося настрiляти цигарок або пару двадцять п’ять коп i подiлити добро з І-два та І-три. І-два та І-три прокинулися з такими ж думками про курiння, бо цигарок нiхто з них принципово не купував. Башляти за курло заборонено умовним неписаним кодексом духовного гопiвства. Утiм, можливо, на небi iснують ангели-гопники, якi все ж написали такий кодекс.

На iхньому районi мiсця розплоду пiдмажорених лохiв були на мазi.

лошенятко довгоноге

На однiй з таких «точок розборки» І-три рiзко пiдскочив до якогось чергового дауна з чубом, який носили жiнки в серiалi «Санта-Барбара».

– Сиш! – поштиво натякнув І-три цьому очкозавру й скривився так, нiби щойно соломинкою занюхав васабi.