Гра в бісер

Та хоч як легко розкласти по поличках iсторii будь-якi вiдтiнки минулого, сучасне нiколи не може знайти в нiй свое мiсце, тому, коли рiвень духовних потреб i здобуткiв почав швидко й дуже помiтно знижуватись, саме iнтелектуалiв охопили непевнiсть i розпач. Вони якраз вiдкрили (хоч про це дехто здогадувався ще вiд часiв Нiцше), що молодiсть i творча пора нашоi культури скiнчились i почалася старiсть, вечiрнi сутiнки; всi раптом вiдчули це, й дехто досить гостро сформулював, цим же пояснювали й тривожнi прикмети часу – мертвотну механiзацiю життя, глибокий занепад моралi, безвiр’я народiв, неоригiнальнiсть мистецтва.

Як в однiй химернiй китайськiй казцi, всюди лунала «музика загибелi», неначе лункий звук басового регiстра в орг?нi, вона гримiла й завмирала протягом багатьох десятирiч, мов пошесть, заражала нездоровим духом школи, часописи й академii, викликала меланхолiю i душевнi недуги в тих митцiв, критикiв своеi доби, якi ще брали близько до серця проблеми часу, виливалася нестримною повiддю дилетантськоi надпродукцii у всiх мистецтвах. До цього ворога, який проник усюди i якого вже не можна було позбутися, ставились по-рiзному. Декотрi наймудрiшi голови мовчки визнавали гiрку правду i стоiчно несли ii тягар. Дехто пробував заперечувати ii, тим бiльше, що лiтературнi провiсники вчення про занепад культури мали багато вразливих мiсць, на якi легко було нападати. А крiм того, кожен, хто ставав на герць iз тими грiзними пророками, здобував слухачiв i вплив серед громадян, бо твердження, що культура, якою ще вчора вони володiли i якою так пишалися, перестала iснувати, що освiта й мистецтво, якi вони так любили, зробилися вже не справжньою освiтою i не справжнiм мистецтвом, здавалося iм таким самим зухвалим i нестерпним, як раптова iнфляцiя чи загроза iхньому капiталовi вiд революцiй. Серед загального апокалiптичного настрою декотрi займали ще й цинiчну позицiю: iшли танцювати й називали будь-яку турботу про майбутне старосвiтською дурницею, проголошували в бадьорих фейлетонах близький кiнець мистецтва, науки й мови, з якоюсь хтивiстю самовбивць виявляли в паперовому свiтi фейлетону, який вони самi ж i збудували, цiлковиту деморалiзацiю духу, iнфляцiю понять i вдавали, нiби вони з цинiчною байдужiстю або у вакхiчному екстазi спостерiгають, як не тiльки мистецтво, дух, етика, чеснiсть, але навiть уся Європа, весь свiт iдуть до загибелi[11 - …уся Європа, весь свiт iдуть до загибелi.  – Очевидний натяк на книжку культурфiлософа О.