Гра в бісер

Складаеться таке враження, що тi фейлетони, як найпопулярнiший рiзновид публiкацiй, у щоденнiй пресi друкували мiльйонами – вони були основною духовною поживою жадiбноi до освiти публiки й розповiдали, чи, вiрнiше, теревенили про найрiзноманiтнiшi галузi знань; нам здаеться, що розумнiшi з фейлетонiстiв часто самi брали себе на смiх. Принаймнi Цiгенгальс признаеться, що йому траплялось багато таких праць, якi вiн схильний вважати глузуванням авторiв iз самих себе, – iнакше iх годi витлумачити.

Дуже можливо, що в тих статтях, якi масово з’являлися друком, була велика частка iронii i самоiронii, тiльки треба ще знайти ключ, щоб ii зрозумiти. Частина творцiв тих пустопорожнiх опусiв працювала в редакцiях газет, частина була «вiльними» лiтераторами, iнодi iх називали навiть поетами, але дуже багато з них, здаеться, належали й до вченоi братii, – часом то були вiдомi професори вищих навчальних закладiв. Улюбленими темами таких публiкацiй були анекдоти з життя славетних людей обох статей або з iхнього листування i називалися вони десь так: «Фрiдрiх Нiцше й жiночi моди в сiмдесятi роки дев’ятнадцятого сторiччя», «Улюбленi страви композитора Россiнi», «Роль хатнiх собачок у життi вiдомих куртизанок» тощо. Популярнi були також псевдоiсторичнi дослiдження на теми, актуальнi для салонних розмов, наприклад: «Мрiя про штучне виготовлення золота i модифiкацiя ii протягом сторiч», «Спроби хiмiко-фiзичного впливу на погоду» i так далi. Коли ми читаемо в Цiгенгальса такi заголовки i бачимо, про що мовилось у фейлетонах, то дивуемося не стiльки тому, що були люди, якi щодня поглинали ту полову, скiльки тому, що автори з iм’ям i доброю освiтою допомагали задовольняти величезний попит на розважальну писанину, чи, як тодi це називалося, «обслуговувати масового читача». В деякi перiоди фейлетонiсти захоплювалися всiлякими iнтерв’ю з вiдомими людьми на злободеннi теми; Цiгенгальс присвячуе тим iнтерв’ю окремий роздiл. Наприклад, у вiдомого хiмiка чи пiанiста питали, як вiн ставиться до тiеi чи iншоi полiтичноi подii, а в популярних акторiв, танцюристiв, спортсменiв, пiлотiв або й поетiв – що вони думають про переваги й вади життя неодружених людей, про можливi причини фiнансових криз тощо. Фейлетонiсти прагнули тiльки одного – пов’язати вiдоме iм’я з актуальною темою; у Цiгенгальса ми знаходимо дивовижнi приклади такого поеднання, вiн наводить iх сотнi.